А тим часом її співрозмовник правив своєї, гортаючи словника:
— Вечеряти сьогодні?
Потім додав:
— Свіса!
І завершив свій монолог словами, які дзвенять наче дзвони раю, хоч би якою мовою були сказані.
— Робота! Долар!
Марія ніколи не чула про ресторан «Свіса», але невже все може статися так легко, невже мрії здійснюються так швидко? Ліпше поставитися до цієї пропозиції з недовірою: дуже вдячна за запрошення, проте не маю вільного часу й не збираюся купувати долари.
Незнайомець, що не зрозумів з її відповіді жодного слова, став виявляти ознаки розгубленості. Подарувавши їй кілька усмішок, він покинув її на кілька хвилин і відразу повернувся з перекладачем. З його допомогою він пояснив, що приїхав зі Швейцарії («Свіса» було назвою країни, а не ресторану) і що дуже хотів би повечеряти з нею, а потім запропонувати їй роботу. Перекладач, який назвався помічником чужоземця й охоронцем готелю, в якому той зупинився, додав від себе:
— На вашому місці я прийняв би його запрошення. Цей чоловік є дуже впливовим імпресаріо в галузі мистецтва, і він приїхав сюди шукати нові художні таланти для виступів у Європі. Якщо хочете, я познайомлю вас із жінками, які прийняли це запрошення, стали багатими, й сьогодні вони одружені, мають дітей, і проблеми безробіття їм не загрожують.
І додав, намагаючись приголомшити Марію своєю обізнаністю у сфері міжнародних реалій:
— Крім того, у Швейцарії виробляють чудовий шоколад та годинники.
Акторський досвід Марії обмежувався роллю продавщиці води, яка виходила на сцену мовчки і мовчки звідти йшла, ролі, що її вона грала у виставі про муки Христові, яку завжди інсценізували на Страсному Тижні. Вона не спала дві доби, бо так і не змогла заснути в автобусі, а крім того, була збуджена після купання в морі, стомлена від того, що з’їла надто багато сандвічів, — як домашнього, так і недомашнього виготовлення, — і розгублена, бо ж не знала тут нікого, отож для неї було вельми важливо якнайшвидше зустріти тут якогось приятеля. Проте в ситуаціях, коли чоловік обіцяє геть усе, а потім не виконує жодної зі своїх обіцянок, їй уже доводилося бувати, тому вона могла відгадати заздалегідь, що балачка про актрис має на меті лише зацікавити її в чомусь такому, що їй — так принаймні вона вдавала — сподобатися не могло.
Але, з другого боку, вона була певна, що сама Свята Діва надає їй цей шанс, була переконана, що не повинна втратити жодної секунди з цього тижня так довго сподіваної відпустки, а побувати в шикарному ресторані для неї було дуже важливо, щоб потім розповідати про це, коли повернеться до рідного міста, й, виходячи з таких міркувань, Марія вирішила прийняти запрошення — за умови, що перекладач їх супроводжуватиме, бо вона вже почувала себе вкрай стомленою від усіх цих усмішок та вдавання, ніби зрозуміла все, що їй казав чужоземець.
Єдиною проблемою була проблема найголовніша: вона не мала пристойного вбрання. У таких інтимних речах жінка ніколи не признається (їй легше змиритися з тим, що чоловік її зраджує, аніж розповісти про стан свого гардеробу), та позаяк вона не знала цих чоловіків і ніколи більше з ними не зустрінеться, то вирішила, що втрачати їй немає чого.
— Я щойно прибула з Північного Сходу, й у мене немає такого одягу, щоб піти в ресторан.
Чужоземець, через перекладача, попросив її про це не турбуватись і запитав адресу її готелю. І вже пополудні їй принесли туди таку сукню, якої вона ніколи не бачила у своєму житті, а з нею пару туфель, що, мабуть, коштували стільки, скільки вона могла заробити за цілий рік.
Вона спізнала відчуття, що ось і починається для неї шлях, про який вона так палко мріяла у дитинстві та юності, прожитих у бразильському сертані разом із посухою, хлопцями без майбутнього, в чесному, але вбогому містечку, прожитих життям одноманітним і нецікавим. Вона стане принцесою! Якийсь незнайомий чоловік пропонує їй роботу, долари, неймовірно дорогі туфлі та сукню, наче принесену з казки про фей. Бракувало лише макіяжу, але продавщиця з крамниці, що обслуговувала її готель, із почуття солідарності, допомогла Марії підфарбуватися, не забувши перед цим остерегти її, що не всі чужоземці добрі й не всі каріоки нападають на людей.