Джеган схопив її за плечі і люто потряс. Голова сестри Юлії забовталась взад-вперед. Келен подумалося, що було б непогано, якщо б він доламав їй шию. Якби її бажання збулося, то на одну Сестру Тьми, яка дошкуляла Келен, стало б менше.
— Ваше Превосходительство, — довірчим тоном спробувала обережно втрутитися порадою Сестра Ерміна, — Вона дуже нам потрібна, — коли імператор вп'явся в неї поглядом, вона додала, — Вона — гравець.
Обдумуючи сказане Сестрою Ерміною, Джеган не висловив радості, але в теж час і не оскаржив її слів.
— Перший день… — простогнала Сестра Юлія.
Джеган притягнув її ближче.
— Перший день чого?
— Зими… зими… зими, — продовжила бурмотіння Сестра Юлія.
Джеган озирнувся навколо, похмуро розглядав кожного, немов вимагаючи від них пояснень. Один із солдатів підняв руку, вказуючи на вхід величезного намети.
— Він настав із ранковою зорею, Ваше Превосходительство.
Джеган спрямував на нього проникливий погляд.
— Чого?
— Ваше Превосходительство, це — ранкова зоря першого дня зими.
Джеган випустив Сестру Юлію. Вона важко гепнулася на килим, яким вистеляли підлогу.
Він втупився у бік проходу назовні.
— Так, дійсно так.
Зовні, крізь тонку щілину важкого покриву, підвішеного над входом, Келен помітила перші проблиски світанку на небі. Їй також вдалося побачити більшу частину всюдисущої елітної охорони, що завжди оточувала Джегана.
Ніхто з них не міг бачити Келен; вони повністю не усвідомлювали її присутність. Однак особлива варта в наметі, що завжди була під рукою, прекрасно бачила її.
Велика їх частина знаходилася і зовні, розчинена серед елітної охорони Джегана. До їх обов'язків ставилося підстрахувати внутрішню охорону, щоб Келен ніколи не змогла вийти одна за межі намету.
На підлозі Сестра Юлія бурмотіла немов у трансі.
— Один рік, один рік, один рік.
— Один рік чого? — Закричав Джеган. Частина з тих, що були поблизу Джегана, відсахнулися назад.
Сестра Юлія сіла. Вона почала розгойдуватися назад і вперед.
— Відлік почався. Відлік року почався. Відлік почався. Один рік. Відлік повинен початися…
Джеган повернувся до Ерміни.
— Про що це вона бурмоче?
Сестра Ерміна змахнула руками.
— Я не зовсім впевнена, Ваше Превосходительство.
Його пильний погляд потемнів.
— Ти брешеш, Ерміна.
Сестра Ерміна, трохи змінюючи свій засушений відтінок обличчя, облизнула губи.
— З чим я можу це зв'язати, Ваше Превосходительство, — і це єдине, що мені спадає на думку, — так це те, що це пов'язано зі скриньками. Зрештою, вона ж гравець.
Рот Джегана спотворився нетерпінням.
— Ми й без того знаємо, що в нашому розпорядженні один рік з того моменту, коли Юлія запустила їх в гру, — він різко метнув руку в напрямку високого плато, — Відразу після того, як Келен принесла їх з того палацу.
— Новий гравець! — Викрикнула Сестра Юлія, закривши очі, немов поправляючи його, — Новий гравець! Відлік року починається заново!
Джеган виглядав щиро здивованим її словами.
Келен задалася питанням, як могло статися, що соноходець може бути здивований подібною річчю. Швидше за все, з якихось причин, він виявився нездатним зараз тим чи іншим способом скористатися своїм вмінням входити у свідомість Сестрі Юлії. Якщо, звичайно, він не прикидується.
Не завжди Джеган точно говорив, що йому відомо, а що ні. Келен ніколи не помічала, що він в змозі прочитати її думки, але вона завжди застерігала себе, що це може виявитися всього лише видимістю, щоб не переконувати її у зворотному. А що, якщо він весь час читав кожну її думку?
І все ж, вона не вірила що таке можливо. Вона не могла ткнути пальцем в щось певне, що змушувало б її прийти до висновку, що він не в змозі скористатися здібностями соноходця по відношенню до неї, — скоріше це складалося із загальної картини, заснованої на сукупній оцінці безлічі маленьких несуттєвих деталей.
— Як виявилося можливим, щоб з'явився новий гравець? — Запитав Джеган тоном, який примусив Сестру Ерміну затремтіти, як дрібного звірка.
Їй довелося двічі сковтнути, перш ніж вона зібралася духом відповісти.
— Ваше Превосходительство, ми не володіємо… усіма трьома скриньками. У нас тільки дві. Але є ще третя шкатулка, та, що була у Тові.
— Ти маєш на увазі ту вкрадену скриньку, з якою ви, дурні сучки, відіслали Тові геть одну, замість того щоб нести їх разом? — Це було схоже скоріше на грізне звинувачення, ніж на питання.