Він уже робив це незліченну кількість разів. Це завжди спрацьовувало. Це повинно було спрацювати. Це був самий неймовірний щит, з яким йому доводилося коли-небудь стикатися.
Він все ще стояв, тримаючи руку над дверною ручкою, обдумуючи свій наступний крок, коли двері раптом відчинилися.
Зедд злегка повернув голову і підняв очі. Прямо над ним височіла Ніккі, поклавши одну руку на дверну ручку і уперши іншу в бік.
— Ти ніколи не замислювався над тим, що можна просто постукати? — запитала вона.
Зедд випростався, в надії, що його лице не залило червоним, при цьому підозрюючи, що вже почервонів:
— М-м, взагалі-то, я думав про це, але потім відкинув цю думку. Я подумав, ти допізна працювала над книгою і напевно, в даний момент, спиш. Просто не хотів тебе турбувати.
Її світле волосся безладно спадало на плечі поверх чорної сукні, яка вигідно підкреслювала її бездоганну фігуру.
Незважаючи на те, що вона виглядала так, ніби не стулила очей ні на хвилину цієї ночі, погляд її блакитних очей був таким же проникливим, як і у всіх чаклунок, що коли-небудь знав Зедд.
Її приваблива краса, холодна гордовитість в поєднанні з проникливим розумом, ніяк не видавали того, що Ніккі володіє силою, здатною стерти в порошок будь-кого, що одночасно обеззброювало і лякало.
— Якщо б я спала, — вимовила Ніккі тихим, оксамитовим голосом, притаманним тільки їй, — то як ти збирався зламати захисне поле щита, створеного магією за допомогою книги, якій вже більше 3 тисяч років, до того ж з Магією Збитку, при цьому не розбудивши мене?
Хвилювання Зедда наростало. Такі щити створювалися не просто так, не для того, щоб трошки подрімати. Зедд розвів руками:
— Я тільки хотів упевнитися, що з тобою все в порядку.
Вона глянула на нього так, що Зедд зіщулився.
— Я провела багато років у Палаці Пророків, навчаючи маленьких чарівників поводитися з їх даром. Я можу створити щити, пройти крізь які практично неможливо. Крім того, я отримала безцінний досвід у такій справі, будучи Сестрою Тьми.
— Серйозно? Мені буде дуже цікаво дізнатися про такі щитах з хитрощами, звичайно, тільки з професійної точки зору. Це… моє давнє захоплення.
Рука Ніккі все ще спочивала на дверній ручці.
— Зедд, що тобі потрібно?
Зедд прокашлявся:
— Що ж, якщо чесно, Ніккі. Я турбувався про те, що відбувається тут зі скринькою Одена.
Легка усмішка ковзнула по губах Ніккі:
— Ах, ось воно що! А я вже подумала, ти хотів застати мене в негліже.
Вона зробила крок назад у бібліотеку, запрошуючи їх увійти.
Це була велика кімната з двоярусними арочними вікнами, розташованими по всій довжині дальньої стіни.
Важкі темно-зелені штори, облямовані золотистою каймою, поряд з двоярусними полірованими колонами червоного дерева, височіли в прольотах між усіма вікнами, виконаними з прямокутних шматочків скла великої товщини у формі мозаїки.
Навіть світло ранкового сонця, що лилося крізь вікна, не могло розігнати напівтемряву, що панувала всередині.
Кілька вікон з таким склом, які були частиною захисного поля цього крила Замку Чарівників, були розбиті в ході несподіваної сутички, коли тут був Річард. Ніккі тоді вибила їх блискавкою, яка знищила Звіра з Підземного світу, що атакував Річарда.
На питання, як вона примудрилася це зробити, вона лише сором'язливо казала, що лише створила порожнечу, яку заповнила блискавка. Зедд зрозумів принцип дії заклинання, створеного Ніккі, але ніяк не міг докласти розуму, як таке можливо.
Зедд був щиро вдячний Ніккі за те, що вона врятувала Річарду життя, але був зовсім не радий тому, що таке дорогоцінне і незамінне скло було розбито, залишивши пролом в захисному полі Замку Чарівників.
Ніккі обіцяла йому допомогти відновити його. А Зедд не мав ні найменшого уявлення як це можна зробити. Він думав, що в нинішні часи ніхто не знає, як підпорядкувати собі сили, які закликала Ніккі, попутно розбивши це скло, не кажучи вже про потужність магії, необхідної для того, щоб зробити це.
Хіба можна було уявити собі, що є хто-небудь, здатний відновити таке скло в розбитих вікнах? І все ж, Ніккі змогла це зробити.
Він уявляв собі це, начебто сама королева спустилася в королівські кухні, щоб продемонструвати, як спекти дивовижного смаку хліб по давно забутому рецепту.
Він знав кілька дуже сильних чаклунок, але ніколи не зустрічав рівної Ніккі. Те що Ніккі іноді проробляла з уявною легкістю, ставило Зедда в тупик і забирало дар мови.