Він вийшов, і його три капітани, хоча вони думали, що він божевільний, — вийшли слідом у цілковитому мовчанні.
Де Рівароль задихався, як риба, яку хвилі викинули на берег. Сувора правда позбавила його мови. Коли ж оговтався, то подякував Богові, що капітан Блад з власної ініціативи звільнив їх від своєї присутності. У душі де Рівароль згоряв від сорому і злості. З нього зірвали маску, його взяли на кпини, і це — його, командувача сухопутних і військово-морських сил Франції в Америці...
Але в середині березня ескадра таки відпливла до Картахени. Загін, що перебував під командою де Рівароля, підсилений добровольцями й неграми, налічував тепер близько тисячі двохсот чоловік. Де Рівароль вважав, що, маючи у своєму розпорядженні такі сили, він легко зможе тримати піратів у покорі.
Вони становили значну частину флоту на чолі з флагманом барона де Рівароля, «Віктор’єз», могутнім вісімдесяти-гарматним кораблем. Інші чотири французькі кораблі не поступалися своїми бойовими якостями перед «Арабеллою» Блада, що мала на озброєнні сорок гармат. За ескадрою йшли менші за водотоннажністю піратські кораблі «Елізабет», «Лахезіс» і «Атропо», а за ними дванадцять фрегатів, навантажених припасами, а також маленькі судна та човни, що йшли за вітрильниками на буксирі.
Вони ледь не зіткнулися з флотом Ямайки та полковником Бішопом, який вирушив на північ, до Тортуґи, через два дні після того, як барон де Рівароль вирушив на південь.
Розділ XXVIІ. Картахена
Стримувана вітрами французька ескадра перетнула Карибське море в перші дні квітня і лягла в дрейф навпроти Картахени. Для (обговорення плану штурму міста де Рівароль скликав на борту свого флагманського судна капітанів усіх кораблів.
— Це має важливе значення, панове, — взяти місто зненацька. Так ми не тільки не дамо іспанцям змоги організувати оборону, а й перешкодимо їм вивезти з міста в глиб країни цінності. Я пропоную сьогодні пізно ввечері висадити на північ від міста загін, який зміг би виконати це завдання. — І він виклав деталі розробленого ним плану.
Офіцери де Рівароля вислухали його з пошаною і схваленням, Блад — з презирством, а капітани решти піратських кораблів — байдуже. Блад теж був присутній на цьому засіданні (читач пам’ятає, що він відмовився брати участь у нарадах, які скликатимуться де Ріваролем), бо відмовився з’являтися лише на нарадах, де вирішувалися плани майбутніх операцій.
Капітан Блад був єдиним серед учасників наради, хто точно знав, як краще захопити місто. Два роки тому він сам мав намір напасти на це місто, і тоді вдався до детальної розвідки — тепер же він міг розповісти багато корисного.
Пропозиція барона була саме такою, на яку слід було очікувати від командира, чиї знання Картахени базувались виключно на мапах.
Картахену з географічної та стратегічної точок зору можна було б назвати цікавим містом. Воно являє собою майже чотирикутник, прикритий зі сходу й півночі пагорбами. Південною частиною місто спускається до внутрішньої гавані, яка є одним з двох підступів до нього з моря. Зовнішня гавань являє собою лагуну милі зо три завширшки; до неї можна було ввійти через вузьку протоку, відому під назвою Бока Чік, або Маленька Горловина. Ця протока перебувала під захистом форту. Довга коса, покрита густим лісом, виступає на захід і служить природним молом для Картахени. А ближче до внутрішньої гавані під прямим кутом до природного молу прилягає ще одна смужка землі. Вона простягається на схід у напрямку материка. Поблизу материка ця смужка обривається, утворюючи глибокий, але дуже вузький канал, який служить своєрідними ворітьми в безпечну внутрішню гавань. Цей прохід захищений другим фортом. На схід і на північ від Картахени лежить материк, про який мова зараз не йде. Але на заході й на північному заході місто, так добре захищене з інших боків, виходить безпосередньо до моря. Тут воно підступає майже до берега і, крім невисоких кам’яних стін, здавалось, не має ніяких інших укріплень. Та ця видимість була облудною, і де Рівароль, складаючи свій план, не врахував цього.
Капітану Бладу залишилося пояснити труднощі, коли барон де Рівароль повідомив, що честь першого удару за прописаним планом надається піратам.
Блад саркастично посміхнувся, слухаючи, як розійшовся барон, розповідаючи про виявлення піратам такої честі. Цього він і чекав. На долю буканьєрів випадала лише небезпека та честь пролити ріки крові, а на долю де Рівароля — честь, слава і здобич.
— Я змушений відмовитись від високої честі, яку ви нам пропонуєте, — холодно зауважив капітан.
Волверстон схвалено крякнув, а Хаґторп кивнув. Ібервіль, якого разом з іншими обурювало чванство високопоставленого співвітчизника, ніколи не брав під сумнів рішень свого капітана. Шість французьких офіцерів з гордовитим подивом втупилися у ватажка піратів, а барон запитав зухвало:
— Як? Ви відмовляєтеся від неї, сер? Ви розумієте, що це є пряме непідкорення наказам?
— Наскільки я розумію, пане бароне, ви покликали нас обговорити план штурму.
— У такому разі ви мене неправильно зрозуміли, пане капітане. Я викликав вас сюди, щоб передати вам свій наказ. Я вже все продумав і вирішив. Сподіваюсь, що тепер ви розумієте?
— О так, я розумію, — засміявся Блад. — Але чи розумієте це ви? — Аби не дати можливості баронові вибухнути лайкою, яка ось-ось мала зірватися з його вуст, він заговорив: — Ви кажете, що все вже обміркували і вирішили. Але якщо ваше рішення ґрунтується на бажанні знищити більшість моїх людей, ви зміните його, коли я розповім вам дещо з того, що знаю. Місто Картахена здається вам дуже вразливим з півночі, де воно відкрите з боку моря. А чи не поставало, пане бароне, перед вами питання, чому саме іспанці, які будували це місто, так старанно подбали про те, щоб укріпити його з півдня, коли з півночі воно таке доступне для нападу?
Де Рівароль тільки зараз над цим замислився. Тому він мовчав.
— Іспанці, — вів далі Блад, — зовсім недурні, якими ви їх собі уявляєте. Дозвольте мені, панове, сказати вам, що два роки тому, готуючись до нападу на Картахену, я провів ретельну розвідку міста. Переодягнувшись індіанцем, я прибув туди з кількома дружніми до мене індіанцями-торговцями і залишався у місті цілий тиждень, аби старанно вивчити всі підходи до нього. З боку моря це місто здається таким принадно доступним для нападу, більш ніж на півмилі від берега тягнеться мілина, а цього, запевняю вас, цілком достатньо, щоб не дати жодному кораблю можливості наблизитися до міста на відстань гарматного пострілу. А підійти до берега на відстань, більшу за три чверті милі, вже небезпечно.
— Але ж ми висадимо десант на каное, пірогах і плоскодонках! — нетерпляче вигукнув один з офіцерів.
— У найспокійнішу пору року прибій буде вам перешкоджати. Слід також мати на увазі, що якби висадка десанту була й можлива, то ми не змогли б прикрити його вогнем корабельних гармат. Людям загрожуватиме небезпека від своєї ж артилерії.
— Якщо атака проводитиметься вночі, як я пропоную, то її не потрібно буде прикривати вогнем гармат, — сказав де Рівароль. — Ви з вашим загоном будете на березі раніше, ніж іспанці зрозуміють наші наміри.
— Ви вважаєте, що в Картахені живуть тільки дурні та сліпі і що вони ще не полічили наші вітрила і не замислились над питанням, хто ми такі і з якою метою прибули сюди.
— Але коли вони вважають себе надійно захищеними з півночі, як ви запевняєте, — нетерпляче вигукнув барон, — то ця безпечність і присипляє їхню пильність!
— Можливо. Місто справді має добрий захист. Будь-яка спроба висадити десант із цього боку приречена на поразку самою природою.
— І все ж ми вдамося до такої спроби! — уперто наполягав барон, який не звик ні в чому поступатися, та ще й у присутності своїх підлеглих.