У 1918 р. — начальник мобілізаційного відділу штабу 7-го Харківського корпусу, з 11.03.1919 р. — начальник штабу 18-ї пішої дієвої дивізії Дієвої армії УНР. З 29.03.1919 р. — начальник штабу 9-го дієвого корпусу Дієвої армії УНР. З 23.04.1919 р. — у резерві старшин Північної групи Дієвої армії УНР.
На початку травня 1919 р. перейшов на бік РСЧА. У 1920-х рр. приховував свою службу в українській армії. Викладав на 1-х Харківських командних курсах РСЧА, згодом — на Пензенських кулеметних курсах. З літа 1920 р. — викладач Харківської школи Червоних Старшин, з жовтня 1920 р. - завуч цієї школи. З вересня 1921 р. — викладач Харківської виїцої повторної школи РСЧА. З 1924 р. — викладач Харківської школи Червоних Старшин. З 1925 р. — викладач повторного відділення 5-ї Київської піхотної школи. З 1926 р. — викладач Київської об'єднаної командної школи ім. С. Каменева. 20.01.1931 р. був заарештований у справі «Весна» (т. зв. контрреволюційна змова колишніх офіцерів). 22/23.06.1931 р. був засуджений до 10 років виправно-трудових робіт. Подальша доля невідома.
Толмачов Касьян, фото 1931 року (ЦДАГПОУ)
ЦДАВОУ — Ф. 263. — Спр. 66866-фп, архівно-слідча справа Толмачова К В.; ЦДАВОУ — Ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С 50, Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С 53-зв. — 54; Пузицький А. Боротьба за доступи до Київа//За Державність. — Каліш. — 1935. — № 5. — С 28, 30, 38–40, 53, 61; 1936. - № 6. — С. 60; Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//За Державність — Варшава. — 1938. — № 8. — С 39–40.
(1876 — після 1925) — підполковник Армії УНР.
Народився у Рязанській губернії. Закінчив артилерійське училище (1896). Станом на 01.01.1910 р. — капітан 5-го стрілецького артилерійського дивізіону (Сувалки). Останнє звання у російській армії — підполковник.
З 28.01.1919 р — старшина Головного артилерійського управління Військового міністерства УНР. З 06.06.1919 р. — начальник частини Головного артилерійського управління Військового міністерства УНР.
Восени 1919 р. перейшов на бік білих. У 1920 р. слркив у 5-му артилерійському дивізіоні Російської армії генерала П. Врангеля. Білоемігрант. Жив у Франції. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ — Ф. 1075. -Оп. 2. — Спр. 37. — С 231–232, Список капитанам артиллерии на 1913. — СПб. — 1913.
(1884-?) — полковник Армії УНР.
Народився у м Черкаси Київської губернії. Останнє звання у російській армії — підполковник.
У 1918–1919 рр. працював на посаді спостерігача за майстернями Київського політехнікуму.
З 13.06.1919 р. — помічник начальника технічної частини управління повітряного флоту Дієвої армії УНР. З 01.12.1920 р. — т. в. о. штаб-старшини для доручень управи авіації та повітроплавання Військового міністерства УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 223; Спр. 652. — С. 46–47.
(24.11.1871-?) — підполковник Армії УНР.
Походив з дворян Київської губернії. Народився у м. Млава Плоцької губернії. Закінчив кадетський корпус, 2-ге військове Костянтинівське училище (1894), вийшов підпрапорщиком до 8-ї артилерійської бригади. Закінчив Офіцерську артилерійську школу (1913). На початку Першої світової війни — командир 4-ї батареї 17-ї артилерійської бригади, у складі якої потрапив до німецького полону. Останнє звання у російській армії — підполковник.
З 05.11.1918 р., після повернення з полону, перебував на посаді старшого діловода управління постачання Головного артилерійського управління Військового міністерства Української Держави, згодом — УНР. З 29.04.1919 р. — начальник частини артилерійських склепів (складів) Головного артилерійського управління Військового міністерства УНР. 16.11.1919 р. був інтернований польською владою. З 27.05.1920 р. — у резерві старшин гарматного управління Військового міністерства УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 311. — С. 42–46.
(1.03.1886 — до 1929) — підполковник Армії УНР.
Народився у Житомирі. На військовій службі з 07.08.1914 р. Останнє звання у російській армії — поручик.
З 03.04.1918 р. — член ліквідаційної комісії інтендантства Південно-Західного фронту. З 01.09.1918 р. — старшина 6-го легкого гарматного полку Армії Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР. З 01.02.1919 р. — командир 2-ї батареї цього полку. З 20.02.1919 р. — старшина 1-ї батареї Залізнично-Технічного корпусу Дієвої армії УНР. З 15.03.1919 р. — командир 2-ї батареї 1-го Залізничного гарматного полку Дієвої армії УНР. З 01.05.1919 р. — помічник командира цього полку. 09.12.1919 р. був інтернований польською владою. З 15.03.1920 р. — старшина 1-го гарматного полку та 16-го легкого гарматного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 04.07.1920 р. — старшина 17-го легкого гарматного куреня Армії УНР.
Похований на українському військовому цвинтарі у Щепіорно.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 67 — С. 135–136; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С 12.
(1882—?) — полковник Армії УНР.
Народився у Києві. Вступив на військову службу у 1900 р. Станом на 01.01.1910 р. — поручик 73-го піхотного Кримського полку (Могилів-Подільський). Останнє звання у російській армії — полковник.
В українській армії з 1918 р. Станом на 01.02.1922 р. — командир Окремої бригади Кордонної охорони Армії УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 923. — С. 1–6.
(?—?) — підполковник Армії УНР.
Станом на 01.01.1910 р. — поручик 15-го стрілецького полку (Одеса). Останнє звання у російській армії — капітан.
У 1920 р. — старшина управління військових комунікацій Військового міністерства УНР. З 01.11.1920 р. — старшина зв'язку штабу Армії УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 34–55.
(1891—?) — підполковник Армії УНР.
Народився на хуторі Трибрата Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Останнє звання у російській армії — поручик.
У 1919 р. — помічник командира та командир 3-ї батареї 1-го (25-го) Залізничного гарматного полку Дієвої армії УНР. З грудня 1919 р. служив у 10-й бригаді Української Галицької армії. 07.05.1920 р. повернувся на службу до Армії УНР. З 18.01.1921 р. — штаб-старшина учбової батареї 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. З 21.04.1921 р. — підполковник, помічник начальника гарматного відділу Спільної школи підстаршин 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.
У 1920—30-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1696. — Оп. 1. — Спр. 11. — С. 27–28; Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 84–85, 87.
(03.11.1861-?) — полковник Армії УНР.
Походив з дворян Херсонської губернії, предки — з с. Триліски Овруцького повіту, Волинської губернії. 11.09.1880 р вступив до Єлисаветтрадського кавалерійського училища. 01.08.1883 р закінчив училище за 2-м розрядом, вийшов естандарт-юнкером до 12-го уланського Білгородського полку (Проскурів). Корнет (1885), поручик (1890), штабс-ротмістр (1893). 03.09.1893 р був відряджений до 2-го відділення 12-го кавалерійського запасу, де продовжив службу. З 1896 р. — ротмістр. 20.12.1901 р., після переформування кавалерійського запасу у запасні кавалерійські полки, був призначений до 6-го запасного кавалерійського полку командиром 4-го ескадрону. 06.05.1903 р. — підполковник з переведенням до 3-го запасного кавалерійського полку (Кірсанов). З 1906 р. обіймав посади помічника командира полку з господарчої та муштрової частини, кірсанівського повітового військового начальника 14.10.1910 р. витримав на відмінно іспит на заміщення посади повітового військового начальника при штабі Московської військової округи. З 13.01.1914 р. — полковник за заслуги з призначенням на посаду Семипалатинського повітового військового начальника, коменданта й начальника гарнізону. З весни 1917 р. перебував на фронті у складі 7-ї кавалерійської дивізії.