Метельський Методій (6.04.1898 р. н., уродженець с. Громи, Київщина), у 1928 р. закінчив лісовий відділ Української господарської академії{426}.
Навроцький Єлисей, після Другої світової війни мешкав на еміграції у США, був активним діячем місцевої української громади{427}.
Отрешко-Арський Андрій, у 1943–1944 рр. служив у 14-й дивізії військ СС «Галичина», загинув у битві під Бродами{428}.
Отрешко-Арський Микола Миколайович (20.02.1900–1986), народився на Запоріжжі. У 1918 р. навчався у технічній школі в Кам’янці-Подільському. У листопаді цього ж року добровольцем вступив до 60-го пішого дієвого полку ім. Я. Кармелюка військ Директорії. У лютому 1919 р. дістав поранення, потому служив однорічником у Лубенському кінному полку, з вересня — юнак Житомирської юнацької школи, потім — Спільної юнацької школи. У 1943–1944 рр. служив у 14-й дивізії військ СС «Галичина», у 1950–1970 роки мешкав на еміграції в США, був активним українським громадським діячем, фінансово допомагав багатьом українським виданням, автор спогадів про Житомирську та Спільну юнацькі школи у нью-йоркському часопису «Тризуб». У 1970–1980 роки був останнім головою Спілки бувших вояків-українців у США. Похований на цвинтарі Баунд-Брук{429}.
Писаренко Олександр (1902 р. н., уродженець х. Лелюхи Кобеляцького повіту Полтавської губернії), у жовтні 1918 р. вступив до 2-го Запорізького полку Армії Української Держави, у складі 1-го Республіканського полку ДАУНР брав участь у боях із червоними військами навесні 1919 р. Влітку відправлений до Житомирської юнацької школи та перебував весь час у її складі. На початку жовтня 1922 р. повернувся на батьківщину. Подальша доля невідома{430}.
Приходько (Яценко-Приходько) Михайло (Микола?), у 1923 р. повернувся на батьківщину — до с. Межерічка Житомирського округу Радянської України, за станом на 1926 р. мешкав у рідному селі, подальша доля невідома{431}.
Руденко Юрій (12.08.1899 р. н., уродженець м. Окниця, Бессарабія), у 1928 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії{432}.
Сухін Григорій, помер 1927 р. у Калішу, похований на українському військовому цвинтарі у Щипіорно{433}.
Фещенко-Чопівський Микола (28.11.1899 р. н., уродженець с. Вчорайше, тоді Київщина), у 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії, під час Другої світової війни служив у вермахті: був спочатку заступником командира 108-го батальйону шуцманшафту, а потім його командиром. Помер на еміграції в США на початку 90-х років{434}.
Хижниченко Павло, помер у 1920 роки у таборах інтернованих, похований на українському військовому цвинтарі у Щипіорно{435}.
Хилецький Юрій, зник безвісти під час Другого Зимового походу. За іншими даними (зі слів батька, полковника Армії УНР) — помер від сухот{436}.
Чесно Іван, по закінченні школи залишився у її постійному складі як інструктор з верхової їзди. 1923 р. виїхав на батьківщину — до Литви, закінчив Литовську військову школу, потому служив у Литовській армії. Після Другої світової війни емігрував до США, підтримував тісні стосунки з українською військовою еміграцією{437}.
Афанасієвський Василь (30.12.1897 р. н., уродженець м. Погиричі (?), Чернігівщина), у 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії{438}.
Батюта Олексій (17.03.1900 р. н., уродженець с. Кладьківка, Чернігівщина), випускник агрономічного відділу Української господарської академії 1927 р.{439}
Бахтин Леонід, 30 травня 1926 р. емігрував до Франції{440}.
Бурлій Олекса, у 1920–1930 роки мешкав у Рівному, працював продавцем у магазині. Під час війни був комендантом районної поліції в Києві. Помер 1946 р. у Німеччині{441}.
Буткевич Леонід (1900—30.10.1980), учасник бою під Крутами (у складі Студентської сотні), у 1920–1930 роки працював у Франції, у 1950—1970-ті мешкав на еміграції у США, був активним діячем місцевої української громади, автор спогадів про Спільну юнацьку школу{442}.
Гейза Іван (15.08.1895 р. н., уродженець с. Красносілка, у той час — Київщина), у 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії{443}.