Вони були для мене найкращими.
Вони були настільки схожими на...
Я навіть співала їм пісеньку:
крутись, біжи, карусель,
карусель,
карусель,
смійтеся, смійтесь усі,
життя
у русі.
Я любила моїх дівчаток.
Але не могла їм цього показати.
Я лише сподівалася, що в них не моя кров.
І не кров їхнього батька.
Переклад: Ростислав Нємцев
Монреаль, 2016–2020
2 год. 14
ПАСКАЛЬ, доросла
ДЕНІ, дорослий
КАТРІНА, підліток
БЕРТЬЄ, підліток
ЖАД, підліток
ФРАНСУА, підліток
ШАРЛЬ, підліток, голос, що звучить з радіо
Другорядні дійові особи:
Учитель англійської
Психолог
Мати Бертьє
Батько Бертьє
Дівчата в бікіні
Ліс
Людство
Образи від 1 до 22
Марк
Татуювальник
Лікар
Дама з черв’яком солітером
Відвідувачі музею
Гниль
Компліменти від 1 до 20
Учень, який не любить диктанти 1,
Учень, який не любить диктанти 2,
Ввічлива дівчина
Друга ввічлива дівчина
Дві одночасно ввічливі дівчини
Дві дівчини в багні
Психолог, сексолог і уролог
Санта
Недорозвинений підліток 1
Недорозвинений підліток 2
Недорозвинений підліток
Паскаль, у масці ластівки, підходить до радіо.
ПАСКАЛЬ: Я не черепаха. Скажіть це поштарю, касиркам, сусідам. Скажіть це кур’єрам, батькам, пішоходам. А найперше скажіть це по телевізору: я не черепаха. Я ластівка.
Вона вмикає радіо.
ШАРЛЬ (голос): Доброго дня. Ласкаво просимо на хвилі Радіо Шарло.
Музика. Крещендо.
Музичний апогей.
КАТРІНА: Fuck you.
ДЕНІ: Усе почалося з моєї лазаньї.
БЕРТЬЄ: Дві рукавиці. Чотири долоні.
ЖАД: 32 887 разів.
ФРАНСУА: Раніше я був нормальним.
КАТРІНА: Fuck you. Fuck you. Fuck you.
ДЕНІ: Після лазаньї була моя китайська запіканка.
БЕРТЬЄ: Просто щастя: дві рукавички. Чотири руки.
ЖАД: Я це чула 32 887 разів.
ФРАНСУА: Раніше я був нормальним. Тепер я відчиняю двері.
КАТРІНА: Мене вигнали з моєї старої школи, бо я вдарила вчителя англійської. Він сказав мені...
УЧИТЕЛЬ АНГЛІЙСЬКОЇ: Today we learn!
КАТРІНА: Єдині два слова, які мені треба англійською, я вже знаю їх: fuck you. Він наполягав. Я його вдарила. В новій школі я змушена була зустрічатися з психом двічі на тиждень.
ПСИХОЛОГ: Розкажи, що ти переживаєш усередині себе...
КАТРІНА: Я відповіла: «Мій батько ненавидить мою матір, моя мати ненавидить мого батька, ну, а я, я ненавиджу обох. То я пішла?» Вона запропонувала мені вести журнал. Записувати весь мій гнів туди. Наступного разу я могла би просто зачитати уривки звідти, замість того, щоб відповідати на її запитання. Думаю, це добра думка.
БЕРТЬЄ: Усі трохи повернуті. За винятком мене. Я запитав у матері, чи думає вона, що колись у мене з’явиться подруга. Вона відповіла...
МАТИ БЕРТЬЄ: По життю, є гарні хлопчики і хлопчики розумні. А ти — найкращий у класі!
БЕРТЬЄ: Я запитав у батька, чи думає він, що колись у мене з’явиться подруга. Він відповів...
БАТЬКО БЕРТЬЄ: Не переживай за це, хлопчику. Краще підстрижи газон.
БЕРТЬЄ: Я довго думав, що у дівчат на мене алергія. Це пояснювало, чому вони ніколи до мене не підходять. Та одного дня я зрозумів. Ніякої алергії. Їм просто було нецікаво.
ФРАНСУА (вдихає вміст якогось флакона й відлітає): Я відчиняю двері. Я — на вершині гори. Найспекотніший день літа. Я з дівчатами в бікіні купаюся в медові. Дівчат багато. Вони скандують моє ім’я...
ДІВЧАТА В БІКІНІ: Франсуа! Франсуа! Франсуа!
ФРАНСУА: Я знімаю плавки. Вони аплодують. П’ємо лимонад. Я відчиняю двері. Я — посеред лісу. На деревах немає кори. Лише шкіра. Шкіра у них гладенька. Гаряча. Жива. Ліс скандує моє ім’я...
ЛІС: Франсуа! Франсуа! Франсуа!
ФРАНСУА: Я відчиняю двері. Я — скальпель. Я допомагаю жінкам знову стати молодими й бажаними. Мене номінували на Нобелівську премію великих булок і надутих губок. І я перемагаю. Людство скандує моє ім’я...
ЛЮДСТВО: Франсуа! Франсуа! Франсуа!
ФРАНСУА: Скрізь аплодисменти. Скрізь натхненні маренням натовпи. Скрізь... (ульот закінчився). Я в лікарняній палаті своєї бабусі... Всі двері зникають.