ФРАНСУА: Я в лікарняній палаті своєї бабусі... В руках — пляшка горілки. Віддаю пляшку пані. Вона питає, чи хочу я склянку. Кажу ні. Вона каже: «Якщо тобі краще поговорити з твоєю бабусею...» Я дивлюся на бабусю. Вона спить. Вирішую випити склянку. Анрієт. Її звати Анрієт. Їй 77 років. Її горілка з апельсиновим соком зовсім не має смаку апельсинового соку. Вона пропонує зіграти в карти, в ток. Я сміюся їй в обличчя. Після двох наступних склянок кажу: «Чому б і ні!» Після першої партії кажу собі: вона кльова, ця Анрієт. Після двох партій кажу собі: вона прикольна, Анрієт. Після трьох партій кажу собі: Вона гарна, Анрієт. Їй 77 років. Але очі набагато молодші. Дивлюся на її руки... На її волосся... На її губи... (Зупиняється). Я втікаю.
ЖАД: Повернутися до школи після цілого літа, коли втрачала вагу, було як ступити на нову планету...
ОБРАЗА 1: Жирний опецьок!
ОБРАЗА 2: Жирна воша!
ОБРАЗА 3: Жирна дуринда!
ЖАД: Стали...
КОМПЛІМЕНТ 1: Вау!
КОМПЛІМЕНТ 2: Айой!
КОМПЛІМЕНТ 3: Класно!
КОМПЛІМЕНТ 4: Не можу повірити!
КОМПЛІМЕНТ 5: Просто супер!
КОМПЛІМЕНТ 6: А ти сексі!
ЖАД: Я отримала багато гарних компліментів...
КОМПЛІМЕНТ 7: Що ти робиш сьогодні ввечері?
КОМПЛІМЕНТ 8: Ти справжня жінка, ти диви!
КОМПЛІМЕНТ 9: Спробуй торкнись до мого хлопця, вдарю!
КОМПЛІМЕНТ 10: А тобі личить бути гарною.
ЖАД: Я зустріла багато нових людей...
КОМПЛІМЕНТ 11: Привіт, я — Патрік.
КОМПЛІМЕНТ 12: Я — Матьйо.
КОМПЛІМЕНТ 13: Карлос.
КОМПЛІМЕНТ 14: Стів.
КОМПЛІМЕНТ 15: Гамед.
КОМПЛІМЕНТ 16: Філіп.
КОМПЛІМЕНТ 17: Стефан.
КОМПЛІМЕНТ 18: Стефані.
ЖАД: Але два наступні панегірики залишаться найулюбленішими:
КОМПЛІМЕНТ 19: Тебе просто не впізнати!
КОМПЛІМЕНТ 20: Трахнутись не хочеш?
ЖАД: Я ввела нову систему підрахунку. Коли хтось із хлопців казав, що я гарна, я викреслювала один хрестик. Коли хлопець цілував, то викреслювала 10. А коли трахалася, то викреслювала 100 хрестиків. І 150 при ввімкненому світлі. Я назвала це мистецтвом поставити хрест на минулому. Мета була ясна: викреслити всі 32 887 хрестиків. Щоразу, колись хтось торкався мене, складалося враження, що я видужую. Я увійшла у смак. І почала видужувати багато, багато, багато разів на тиждень.
ПАСКАЛЬ: Я дещо пропустила. Не бачила. Але що? Так, мій син говорив усе менше й менше. Так, він усе більше й більше часу проводив у своїй кімнаті. Та я казала собі... підлітковий вік. Його брат і сестра пройшли через це, і в нього минеться.
ДЕНІ: Я почав підбивати підсумки під час усних доповідей своїх студентів. І моя перша помилка відразу кинулась у вічі. Я став учителем. Французької до того ж! Треба ж бути таким дурнем! Мені не подобається жоден з моїх обов’язків. Усні доповіді, наприклад... Уже 15 років я задаю одні і ті самі сюжети: «За антидепресанти чи проти них», «За легкі наркотики чи проти них», «За евтаназію чи проти неї»... Ну, і після 30 доповідей я за всі три. А ще нестерпнішими, ніж усні доповіді, бувають диктанти.
ДЕНІ (проводить диктант): Леоні з’їла свою карамельку і...
УЧЕНЬ, ЯКИЙ НЕ ЛЮБИТЬ ДИКТАНТИ, 1: Повільніше!
ДЕНІ: Леоні... з’їла... свою...
УЧЕНЬ, ЯКИЙ НЕ ЛЮБИТЬ ДИКТАНТИ, 2: Сказали ж, повільніше! Ти спеціально?
ДЕНІ: Леоні...
Чекає.
ДЕНІ: З’їла...
Чекає.
ДЕНІ: Свою...
Дзвонить дзвоник.
ДЕНІ: Я, коли я не проводжу диктанти, я мушу їх перевіряти. Ні, «карамелька» не пишеться через О. Ні, у слові «карамелька» немає двох Р. Ні, у «з’їла» ставиться апостроф. Це що? Молодь так зайнята своїми текстовими меседжами, що не має часу навчитися писати? А до того ж, відколи провели реформу, я маю проводити індивідуальні зустрічі з учнями. Просто кошмар...
*
ДЕНІ: Франсуа, ти любиш школу?
ФРАНСУА: Ні.
ДЕНІ: У тебе є якась мета в житті?
ФРАНСУА: Ні.
ДЕНІ: А є щось таке, що може тебе розтормошити?
Пауза.
ФРАНСУА: Ні.
ДЕНІ: Впевнений?
*
ДЕНІ: Катріно, ти вдариш мене, якщо я скажу, що «карамелька» не пишеться через О?
КАТРІНА: Залежить від того, яким тоном ти мені скажеш.
ДЕНІ (найувічливішим тоном): Катріно, «карамелька» не пишеться через О.
КАТРІНА: А через що вона пишеться?