Самовіддано бігли радянські люди назустріч пожежі. Хуртовина дужче й дужче завивала навколо. Воронов ледве встигав розставляти вішки, щоб не заблудити, вертаючись. Зимове сонце вже заходило за обрій. З болем у серці дивилась на нього Інна: порушувалась умова польоту – йти врівні з сонцем, нарівні з місцевим часом, – дванадцятою годиною. Втрачалось досягнення першої половини маршруту – заходила перша година дня.
– Швидше, товариші!.. – і Воронов побіг, завдавши на плече важкий балон рідкої вуглекислоти.
Всі побігли. А хуртовина вила, страшна полярна хуртовина. Сонце сховалось. І навіть досі нерухомі айсберги сповнили повітря крижаним хрускотом... Затріщало льодове поле.
Негода оскаженіла, не рахуючись з людськими намірами. Вона порозкидала рятувальників, і лише вірьовка, протягнена від одного до одного, врятувала радянських пілотів. Вони задихались і падали від поривів вітру. Біла мла запнула все. Ніхто не міг сказати, що трапиться з іноземцями. Ураган міг роздмухати вогонь, і тоді щосекунди «Ганза» могла вибухнути.
У Інни замерзли брови. Зуби стукотіли від холоду. Вона несла важкий вогнегасник і думала: «Мабуть, ворогів рятую! Що ж, так треба!»
Інна одпльовувалась від снігу, кликала Воронова.
Начальник експедиції з жахом думав про те, що ураган може продовжуватись хоч цілу добу. Буря може зірвати і рятування і продовження польоту.
– Товариші, держись! – кричав він. – За мною... Лівіше. Я почув запах диму.
Справді, дух пожежі летів на них. Все ближче й ближче підходили вони до місця посадки «Ганзи», але кружляли і нічого не могли знайти. Буря люто знущалася з них: твердий сніг бив в обличчя, дубіли руки й ноги.
Люди зривались у ями, кричали. Тяглись один по одному, але йшли.
Та ось майнула чорна тінь попереду. Забабахкало, забумкало, часто, безперервно. Крізь вітровий свист долетіли громи ракетного вибуху, і серця рятувальників здригнулись. Інна не витримала. Сльози покотились у неї з очей.
– Запізнились. Вони вибухли! – і свідомість катастрофи зупинила її на місці.
Воронов упустив балон. І дві хвилини витратив, щоб витягти його з замету. А хуртовина співала урочисту пісню над висадженими «ганзівцями». Але поруч ударив новий вибух. Над головами блиснули огненні мечі, і газовий стовп звалив людей на сніг. Важка маса промчала вгору і загула в білому затьмареному просторі.
– Що воно таке?
Воронов смикнув шворку. Раптом повернув назад і, весь обліплений снігом, похитуючись од втоми, крикнув товаришам:
– Шведи зірвались... Вони від-ле-ті-ли... Вони нас обдурили! Вони скинули на лід кучу димових шашок!
– Яка підлота! Ясно, на таку підлість можуть піти лише фашисти!
– Як же ми тепер надолужимо своє?
Новий удар незабаром упав на рятувальну партію. Виявилось, що стратоплан примерз до крижини і наполовину був занесений снігом. Як тепер має стратоплан піднестись на висоту, щоб досягти 62 000 метрів і використати дарове пальне?
Воронова не можна було впізнати. Втомлений, обмерзлий, він обурювався. Що могли відповісти співучасники рятувальних робіт?
Та крізь бурю думок проточилась головна думка. «Видерти з крижаного полону стратоплан!»
В кабінах горіли огні. Люки замело снігом, але вікна все одно не допомагали: полярний морок сипав снігом, готуючись укрити крило, як малу хатину, і остаточно впаяти гондолу корабля в кригу.
– Вилетіти... але як? Де брати пального?
А тут радіо прийняло нову хвилю:
«Ганза» просить не хвилюватись за її долю. Все в порядку! Якщо ви самі пошлете «SOS», попереджаємо – рятувати ворогів не будемо».
Інна повільно прочитала радіограму, і ненависть, невичерпна, нескінченна ненависть, охопила її серце: вона ціле життя присвятить боротьбі з такими негідниками, як фашисти Ронье і Ван-дер-Шлік. Обурення було безмежне. Радіо кричало знов:
«Ганза» знайшла найпідліший спосіб рекламувати шашки власного виробу для димових завіс».
Це була правда! В тісній кабіні «Ганзи» в обіймах один у одного лежали пілот і голова фірми й радісно реготали, як можуть реготати підлі люди, злочинці.
ВНОЧІ
Москва, як і вся країна, стежила за змаганням. Мало хто спав в ніч на 19 серпня. Всенародне авіаційне свято закінчилось танцями по клубах, палацах і на вулицях. Тисячі пар виходили в ніч і на асфальті танцювали знову.