Красін увійшов до кабінету Марфи Миколаївни, де, хвилюючись за долю радянського корабля, сиділи: напружений як струна і зовнішньо спокійний Сергій Миколайович Агарін, майстер Алеї Велетнів Гайдар та Іннина мати.
З милуванням Красін зупинив погляд на постаті Агаріна, що сидів, спершись ліктями на коліна.
«Справжня людина. З робочих вийшов. Більшовик з молодих літ. На партійній роботі виріс Сергій. Визволений революцією з заслання, організовував він партизанські загони, бив ворога – імперіаліста, пана, куркуля. В період реконструкції широко розгорнув він свій будівничий хист. На звичайній роботі, щодня, щогодини бути героєм і збільшувати героїзм мас – таке завдання. От з кого треба і мені брати приклад», – думав Красін, дивлячись на Сергія Миколайовича.
Замислившись, він не сподівався, що його настрій помітить Агарін. Сергій Миколайович підвів голову й запитально подивився на повітроплавця.
– Чого сумуєш, друже?
– Нас випередили, а нам треба бути передовими!
Сергій Миколайович нахмурив брови і, глянувши на Марфу Миколаївну, відповів:
– Передовим завжди треба бути, це – основна риса нової людини. Все росте. Колгоспниця Оксана завоювала честь бути другим пілотом. Інна завідує науковою частиною на «Ленине». Всі ростуть. Воронов, і той, не зважаючи на свої роки, готується бути Героєм Радянського Союзу. Не турбуйся, наш стратоплан випередить усіх!
Сказавши це, старий більшовик устав; пройшовся по кабінету.
– Товариші, – сказав він, – наше завдання – стежити за льотом «Ленина»!
Старий майстер Гайдар, що сидів досі тихо, кинув репліку:
– Порядок льоту не змінився: американець попереду. Наші наздогнали його на півтори хвилини.
– Ось Гайдар каже, що наші наздогнали американця на півтори хвилини. Це значить, що вони виконують наші поради точно. Ми не дурно порадили Воронову не летіти швидше, ніж тисячу шістсот кілометрів. Хай побережуть резерви. Краще треба придивитись, щоб сусідів (розумієте?) вивчати з тилу. А в сусіда треба знати ходу, його темпи, перевірити серце. Ось Воронов і перевіряє. Він почав наздоганяти, бо не рвався і не метушився, як Роньє. Він знає закони ритму. Він, як добрий бігун, додержує рівного дихання. Він – дисциплінований.
– А це головне, – підвищив голос Сергій Миколайович. – І ти, Володимире, візьми з нього приклад.
Красін почервонів. Сергій Миколайович дав зрозуміти, чого треба бажати героєві.
– Погано, якщо у героя душа згасає; вона повинна завжди горіти, бо героїзм нагромаджується з порошинок, непомітних справ, з дрібниць. Зумійте бути бортмеханіком, коли треба, маючи звання першого пілота! Хай це не так яскраво, хай навіть здаватиметься зниженням. Тільки це не зниження – це все той самий бойовий ленінський невичерпний героїзм. Це відданість батьківщині. Це велика сталінська скромність. Хіба це погано?
Хвиля променистого воління облила молодого повітроплавця. Засяяло проміння в душі, і заясніли думки. Гайдар, сивий, нелисіючий старик, дивлячись на гру молодого обличчя, не стерпів і вигукнув:
– Герой завжди співає! Він не співець, але в нього душа красива.
НАВКОЛО ЗЕЛЕНОЇ ПЛАНЕТИ
– А тепер, товариші, перевіримо більшовицьку путь нашого стратоплана, – сказав Сергій Миколайович.
– Марфо Миколаївно, – звернувся він до сивоволосої Шевченко, – зв’яжіть нас із «Владимиром Лениным».
Забриніли дзвоники, заблимали лампи радіоустановки. З кабіни вийшло двоє молодих радіотехніків і, перевіривши сполучення мікрофону, повідомили, що апарати працюють справно.
Марфа Миколаївна затягла штори на вікнах і включила телевізор. Всі присунулись ближче. Сергій Миколайович задивився на мережу крапок, що мерехтіли на екрані, як зірки Молочного Шляху.
Коли на екрані з’явилось суворе обличчя Воронова, а за ним напружене лице Інни – Марфа Миколаївна спалахнула з радості. Засміявся і Володя.
– Який курс корабля? – запитав Агарін.
– Зараз двісті дев’ять градусів. А почали ми над Москвою з курсу двісті сорок один і дві десятих. Незабаром пройдемо екватор.
– Ваша швидкість?
– Тисяча сімсот двадцять.
– Чим викликано збільшення швидкості?
– Ми хочемо випередити противників. Шведи мчать із швидкістю тисяча сімсот, а американець – тисяча сімсот дев’яносто.
– Негайно зменшіть швидкість до тисячі шестисот. Перевірте нагнічування до камери гримучого газу з іоносфери.