Оповідання «Око Аллаха» вперше було надруковано в журналах «Strand Magazine» і «McCall’s Magazine» у вересні 1926 року. Цього ж року воно було включене до збірки оповідань «Дебети і кредити», але тепер в оточені віршів «Завчасно» (Untimely) і «Остання Ода» (The Last Ode).
Час дії оповідання розпочинається, коли кардинал Фалькоді виконував в Англії обов’язки папського легата, які він закінчив в 1264 році. На початку лютого 1265 року він став Папою під ім’ям Клемента IV і був ним до своєї смерті у листопаді 1268 року. Тож званий обід у абата міг відбуватися в 1266 або 1267 році.
Хоча в оповіданні згадуються історичні особи при більш-менш точному датуванні, історична оповідка Кіплін(г)а про середньовічний мікроскоп була названа критиками історичним фентезі, бо, як заявлялось, перші мікроскопи, як і перші телескопи з’явились тільки в 17 столітті. Але слід зауважити, що Кіплін(г) писав його восени 1924 року, коли вже був віднайдений середньовічний так званий «Манускрипт Войніча» і саме тоді серйозно обговорювалось, що цей зашифрований манускрипт створив один із героїв оповідання монах-філософ Роджер Бейкон. Більш того, одним американським дослідником цього манускрипту у той час була висунута теорія, що Бейкон при написанні деінде використовував мікроскоп.
Та все ж Кіплін(г) писав не історичне дослідження, а алегорію, сенс якої виклав у передуючому оповіданню вірші «Завчасно»: якщо світ ще не готовий до правди чи відкриття, можливо, краще відмовитися від відкриття, ніж намагатися змінити світ, який занадто великий і складний, щоб змінити його одній людині.
«Кантор «Святого Іллода»». Cantor з латини перекладається як співак, музикант, але в монастирях стало загальною назвою для бібліотекаря, архіваріуса і музичного керівника. У цьому випадку кантор Джон був бібліотекар, а підкантор Клемент – його помічником. Назва монастиря вигадана.
«...диктування у Скрипторії». Від латинської «Scriptor» (писар). Це кімната в монастирях, в якій займалися переписуванням книжок і створюванням до них ілюстрацій.
«Джон Ото, більш відомий як Джон з Бургоса». Ото (Otho) – дослідники вказують, що це дворянське прізвище. Його варіації – Одо (Odo) і Отто (Otto). Бургос - на той час столиця Кастилії.
«кардинал Фалькоді». Гі де Фуко, він же Falcodius на латині і він же Foulkes у англійців. Історична особа.
«...ніхто інший з Фітц-Ото». Префікс Фітц (означає «син») застосовувався як прізвище позашлюбних дітей високородної знаті.
«... слова «Магніфікату»». Хвала діви Марії Господу з першого розділу «Євангелія від Луки» (1,46) названа так по першому виразу: «Величає душа моя Господа».
«Новий тамтешній собор - однак вони повільніші за Гнів Божий, ці муляри». Будівництво собору у Бургосі було розпочато у 1221 році і продовжувалось більше трьохсот років.
«Твоєї душі?». Персонажі оповідання звертаються один до одного на «ви», але іноді під час дискусії переходять на «ти», що у Кіплін(г)а підкреслюється іноді курсивом.
«...на краю Завойованих Країн... на шляху до Гранади». На той час більша частина Іспанії, окрім південного королівства Гранади, була відвойована у маврів.
«Ранульфа, каноніка «Святого Пола»». Ранульф де Бретон – історична особа. «Святого Пола» (St Paul’s) - собор у Лондоні.
«Хіба Абана і Фарпар ...?» Абат починає цитувати вираз з «Четвертої книги Царств» (в українському перекладі), розділ 5, вірш 12. Воєначальник царя Сирійського, якому порадили омитися у Йордані, щоби вилікуватися від прокази, вигукує у гніві: «Хіба Абана і Фарпар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські?» Тобто, абат хотів сказати: хіба англійські дияволи не такі самі, що треба їхати за ними до Іспанії?
«...адже по матері він був де Сенфорд». Згідно з «Англійською Історією» хронікера Меттью Періса де Сенфорди або Сендфорди включали єпископа Рочестерського Хенрі і тамплієра Роберта (том 1); лицаря Ніколаса, «неперевершеного в Англії по хоробрості» і його сестру Сісілію, гувернантку королівської принцеси (том 2).
«оранжево-червоного вермильону». Тобто кіноварі. Вперше використане в англійській мові в 13-му столітті слово vermilion походить від старофранцузького слова vermeillon, яке походить від vermeil, від латинського vermiculus – зменшувального від латинського слова vermis (черв’як).
«...намисто для абатової леді - Енн з Нортону». Як зазначають дослідники, яким би не було розслабленим життя церковників у 13 столітті, Енн з Нортону не могла б жити у чоловічому монастирі і шанобливо називатися «абатовою леді». Кіплін(г) ввів її смертельно хвору для підкреслення абатової дилеми.
«...назвою «De Virtutibus Herbarum»» «Про доблесні якості трав» теолога і природознавця Святого Альберта Великого.