Хлопці підстрибнули, а Елам узагалі беркицьнувся на землю. Почервонівши, він одразу ж всівся, як і сидів дотепер, намагаючись удавати, що нічого не трапилося. Еґвейн затамувала подих. Морок. Може, тому, що вона думала про Морока раніше, згадка про нього так її налякала. Вона сподівалася, що майстер аль’Тор не називатиме його на ім’я. Не може бути, аби він назвав Морока, на ім’я, думала вона, але однаково боялася, що може назвати.
Майстер аль’Тор посміхнувся хлопчикам, аби трохи їх заспокоїти, але продовжив розповідь:
— Кажуть, що в Епоху Легенд ніхто навіть не пам’ятав, що таке війна. Але варто було Мороку торкнутися світу, і незабаром усі знову навчилися таке військо здається не таким уже й малим, як ви гадаєте? — Здавалося, цим питанням він хотів викликати посмішку у своїх слухачів, але сам він аж ніяк не посміхався. Тихий голос майстра аль’Тора лунав так, наче він сам брав участь в подіях, про які розповідав.
Еґвейн, звісна річ, не усміхнулася. І жоден із хлопців теж. Вона слухала, й інколи навіть забувала передихнути.
— Не маючи нічого, крім надії, що ледь жевріла крізь відчай, Льюс Терін атакував долину Такан’дара, самісіньке серце Тіні. На них накинулися сотні тисяч ворогів, траллоків та мерддраалів. Траллоки існують, щоби вбивати. Траллок може голіруч розірвати людину на шматки. А мерддраали — це є сама смерть. Айз Седай, котрі билися на боці Тіні, поливали Льюса Теріна та його людей вогнем та блискавками. Ті люди, що пішли за Драконом, гинули не один за одним, а по десять одразу, по двадцять, по п’ятдесят. Під спотвореним небосхилом, на землі, де ніколи нічого не росло й не ростиме, билися вони і вмирали.
Але вони не відступили і не здалися. Вони билися, аж доки не дійшли до Шайол Гулу, а якщо Такан’дар — це серце Тіні, то Шайол Гул — серце цього серця. Загинуло все військо Льюса Теріна, до останньої людини, загинули і більшість Споборників, але в Шайол Гулі вони знову ув’язнили Морока в темниці, яку приготував для нього Творець, а відтак запечатали її, а разом з ним ув’язнили і Відступників. І так світ було врятовано від Морока.
Запала тиша. Хлопці дивилися на майстра аль’Тора широко розплющеними очима, так наче бачили наяву все, про що йшлося, — і траллоків, і мерддраалів, і Шайол Гул. Еґвейн знову здригнулася. Морок і всі Відступники ув’язнені в Шайол Гулі, за Великим Гнилоліссям, відокремлені від світу людей, процитувала вона подумки. Дівчинка не могла пригадати, як там далі, але і від цього їй стало легше. От тільки, якщо Дракон врятував світ, то як сталося, що він його і зруйнував?
Кенн Буйє сплюнув. Сплюнув! Наче якийсь смердючий купецький охоронець! Еґвейн сумнівалася, що відтепер зможе колись подумки назвати його: «майстер Буйє».
Звісно, це повернуло хлопців з країни мрій на землю. Вони намагалися не дивитися на в’їдливого старигана.
Перрин почухав потилицю.
— Майстре аль’Торе, — задумливо запитав він. — Що означає ім’я Дракон? Якщо когось звуть Лев, це означає, що він повинен скидатися на лева. Але що таке Дракон?
Еґвейн з подивом дивилася на хлопця. їй таке ніколи навіть на гадку не спадало. Можливо, Перрин не такий тугодум, яким здається?
воювати. Це була не така війна, як ті, про які розповідають купці, котрі приїздять по вовну і тютюн, це була не війна між двома країнами. Ця війна заполонила весь світ. Війна Тіні, ось як назвали її згодом. Ті, хто обстоював Світло, билися з тими, хто був за Тінь, а серед останніх, крім незліченних юрмиськ Друзів Морока, були раті мерддраалів і траллоків, більші за ті, що виходили з Гнилолісся під час Траллоцьких війн. Були Айз Седай, які теж перейшли на бік Тіні. їх назвали Відступницями.
Еґвейн відчула, що тремтить, але втішилася, коли побачила, що дехто із хлопців теж обхопив себе руками. Матері зазвичай лякали Відступницями дітей, коли ті бешкетували. Добре, що її матуся так не чинила. Зажди. Хіба Відступниці — то Айз Седай? Краще би майстру аль’Тору не казати так прилюдно, бо Жіноче Коло може на нього напосістися. І в будь-якому разі деякі Відступники були чоловіками, тож, мабуть, він помиляється.
— Ви сподіваєтеся, що я розповідатиму вам про славетні битви? Але я не стану цього робити. — В голосі його залунали зловісні нотки, та лише на одну мить. — Ніхто про ці битви нічого не знає, хіба що те, що вони вражали своєю чисельністю. Може, Айз Седай і мають якісь записи, але якщо і так, вони нікому не дозволяють їх побачити, крім інших Айз Седай. Ви чули про великі битви тих часів, коли сходило сонце Артура Яструбине Крило, чи про ті, що відбувалися під час Столітньої війни, коли з кожного боку билося по сто тисяч воїнів? — У відповідь хлопці завзято закивали головами. Еґвейн теж кивнула, хоч і не так завзято. На відміну від хлопчаків, вона не була в захваті від цих оповідок про купу людей, які намагаються вбити один одного. — Так ось, — вів далі майстер аль’Тор, — усі ці битви здалися би незначними, якщо порівняти їх з тими, що точилися під час Війни Тіні. Цілі міста було зруйновано, стерто з лиця землі. Не кращою була і доля сіл. Там, де точилася битва, залишалися лише пустка та біль. Ця війна здавалася нескінченною, бо тривала багато років й охоплювала увесь світ. І помалу Тінь почала перемагати. Світло відступало й відступало, аж доки стало зрозуміло, що Тінь незабаром завоює всю землю. Надія танула наче роса на сонці. Але Світло мало на своєму боці вождя, який ніколи не здався б, і це був чоловік на ім’я Льюс Терін Теламон. Дракон.