Один із хлопчиків аж задихнувся з подиву. Еґвейн дивилася просто перед собою широко розплющеними очима, тому й не зауважила, хто саме так зітхнув. Вона навіть забула вдавати, наче хоче вгостити охочих водою. Дракон це ж та людина, яка все зруйнувала! Вона небагато знала про Світотрощу, можна навіть сказати, майже нічого не знала, але хто її спричинив, знали всі. Не може такого бути, щоби він бився не на боці Тіні!
Льюс Терін зібрав навколо себе людей, Сотню Споборників, і ще невелике військо. Невелике як на тогочасну мірку. Десять тисяч воїнів. Тепер
— Не знаю, — чесно відповів Рандів батько. — І не думаю, що хтось знає. Можливо, цього не знають навіть Айз Седай. — Він відпустив вівцю, яку стриг, і зробив знак підвести до нього наступну. Еґвейн помітила, що він закінчив стрижку вже якийсь час тому. Мабуть, не хотів переривати свою оповідь.
Майстер Коул відкрив очі та посміхнувся.
— Дракон. Звучить по-справжньому люто, хіба ні? — Промовивши це, він знову дозволив повікам склепитися.
— Гадаю, так воно й є, — мовив батько Еґвейн. — Але сталося все це дуже давно і дуже далеко звідси, і до нас не має жодного стосунку. Ну, ось, хлоп’ята, ви отримали перепочинок і цікаву історію. А тепер швиденько знову за роботу. — Коли хлопці вже почали знехотя підводитися, він додав: — Сьогодні тут багато ваших ровесників з ферм, і, гадаю, ви не всіх їх ще знаєте. А знати своїх сусідів завжди корисно, отож, раджу вам із ними познайомитися. Пропоную вам сьогодні разом не працювати: ви і так добре знаєте один одного. А тепер ідіть собі.
Хлопці лише здивовано перезирнулися. Невже вони гадали, що мер дозволить їм повернутися до тієї каверзи, яку вони замислили? Особливо похмурими виглядали Мет і Дев, коли прямували геть, позираючи один на одного. Еґвейн хотіла було піти за ними, проте вони вже розходилися врізнобіч, і їй довелося би стежити за Рандом, щоби ще про щось дізнатися. Вона скривилася. Якщо він її помітить, може вирішити, що вона така ж дурна гуска, як Сілія Коул. Крім того, залишалися ще далекі краї. Вона не відмовиться від наміру колись їх побачити.
І раптом вона помітила круків. їх стало ще більше, ніж раніше, значно більше, і тепер вони виляскували крилами на деревах, злітаючи в західному напрямку, до Імлистих гір. Вона пересмикнула плечима. Мала таке відчуття, наче хтось дивиться їй у спину.
Хтось чи...
Обертатися дівчинка не хотіла, проте все ж обернулася і звела очі на дерева позаду стригалів. На високій сосні, просто в центрі пишної крони, на гілці сидів самотою крук. І дивився на неї. Просто на неї! Вона відчула, як мороз пішов поза її шкіру. їй хотілося одного — пуститися навтьоки. Натомість дівчинка змусила себе глянути на птаха не менш твердо, ніж дивилася на неї Найнів.
Мить — і крук, хрипко каркнувши, злетів із гілки, і чорні крила понесли його на захід, услід за іншими.
Може, я нарешті навчилася цього погляду, подумала дівчинка, й одразу вирішила, що це глупство. Треба не дозволяти фантазіям брати над собою гору. Це ж просто птах. А вона повинна зробити багато чого важливого. Наприклад, стати таким водоносом, щоб кращого у селі ще не бачили. А найкращий водонос не лякатиметься птахів чи будь-чого ще. Рішуче випнувши груди, вона знову пішла серед людського моря, шукаючи очима Бероуїн. Проте цього разу дівчинка збиралася запропонувати тій ківшик води. Якщо вона змогла не злякатися крука, то зможе вистояти і перед сестрою. Принаймні дівчинка на це сподівалася.
Еґвейн довелося носити воду і наступного року, що стало для неї великим розчаруванням, але вона знову намагалася бути найкращою. Якщо збираєшся щось зробити, то це слід робити на всю силу. І, мабуть, це спрацювало, бо ще через рік їй дозволили допомагати з частуванням — на рік раніше, ніж зазвичай! Тоді вона поставила собі нову мету: отримати дозвіл заплітати косу в такому віці, в якому це ще нікому не дозволяли робити. Вона навіть не припускала, що Жіноче Коло насправді їй це дозволить, але мета, якої легко досягнути, то взагалі не мета.