— То ти все ж таки живий, попри все, — зареготав Мет. Обличчя його потемніло, і він смикнув головою в напрямку Морейн. — Вона не дала нам піти пошукати тебе. Сказала, ми мусимо знайти, що приховувало в собі Око. Я б її не послухав, але Найнів та Еґвейн стали на її бік і майже закинули мене крізь арку.
— Ну ось, ти тут, — промовив Перрин, — і навіть, здається, не дуже побитий. — Наразі очі у нього не горіли, але тепер уже вся райдужна оболонка набула чистого жовтого кольору. — Ось що важливо. Ти тут, і ми зробили те, заради чого сюди прийшли, хай що воно таке. Морейн Седай каже, що ми все зробили, і ми можемо йти. Додому, Ранде. Хай мене Світло спопелить, але я хочу піти додому.
— Радий бачити тебе живим, овечий пастуше, — буркнув Лан. — Бачу, ти міцно тримаєшся свого меча. Може, тепер ти нарешті навчишся з ним поводитися як слід.
Ранд раптом відчув, як його переповнює відчуття симпатії до Охоронця: Лан знав, але для нього, принаймні зовні, нічого не змінилося. Хлопець подумав, що, найімовірніше, для Лана і в душі нічого не змінилося.
— Мушу констатувати, — сказав Лоял, опускаючи скриню на землю, — що подорожувати разом з та’веренами виявилось ще цікавіше, ніж я очікував. — Вуха у нього швидко-швидко засмикалися. — Якщо ця подорож стане ще цікавішою, я негайно повернуся до стеддінґу Шанґтай, зізнаюся у всьому старійшині Гамену, і ніколи більше не покину свої книжки.
Раптом на обличчі оґіра засяяла широка посмішка, поділивши обличчя навпіл.
— Радий бачити тебе, Ранде аль’Торе. З цієї трійці лише Охоронець цікавиться книгами, але від нього такої заяви не дочекатися. Що з тобою сталося? Ми всі побігли геть і ховалися в лісі, доки Морейн Седай послала Лана нас розшукати. Але тебе вона нам не дозволила шукати. Чому тебе так довго не було, Ранде?
— Я біг і біг, — промовив Ранд повільно, — а тоді впав і забив голову об камінь. Та, гадаю, я бився об усе каміння, що траплялося мені дорогою. — Це мало пояснити його синці. Він кинув погляд на Айз Седай, а заразом і на Найнів та Еґвейн, але обличчя їхні залишилися непроникними — Коли прийшов до тями, побачив, що загубився, але нарешті мені вдалося дошкандибати сюди. Гадаю, Аґінор мертвий. Він згорів. Я бачив попіл та клапті з його плаща.
Ця брехня здалася йому самому просто сміховинною. Він не розумів, чому вони не регочуть і не вимагають, щоби він розповів правду, але приятелі лише закивали головами зі співчутливими вигуками, а тоді скупчилися навколо Айз Седай, щоби показати їй свої знахідки.
— Допоможіть мені підвестися, — мовила Морейн.
Найнів та Еґвейн підхопили її під руки і посадовили. їм довелося підтримувати її, бо сама вона сидіти не могла.
— Як могли ці речі бути всередині Ока, — запитав Мет, — і лишитися цілими, а не зруйнуватися, як ця скеля?
— їх поклали туди не для того, щоб їх було знищено, — відрізала Айз Седай. Подивившись на її насуплені брови, ніхто більше не став ні про що розпитувати, а вона взяла з рук Мета керамічні уламки — блискучі, чорні та білі.
Як на Ранда, це була лише жорства та й годі, але Морейн спритно виклала з них на землі правильне коло, завбільшки як чоловіча долоня. Старовинний символ Айз Седай, Пломінь Тар Балона та Ікло Дракона поряд, чорне і біле, що злилися в обіймах. Якусь мить Морейн просто дивилася на те, що вийшло з-під її рук, мовчки, з незворушним обличчям, а тоді дістала ніж у себе з-за пояса і простягнула його Ланові, кивнувши на коло.
Лан відклав убік найбільший уламок, тоді високо підняв ніж і метнув його щосили. Вилетіла іскра, фрагмент підскочив від удару, а лезо зламалося з різким тріском. Охоронець подивився на уламок леза, що залишився на руків’ї, тоді відкинув його.
— Найраща сталь із Тіра, — сухо зауважив він.
Мет підняв уламок та обдивився його, щось бурмочучи, тоді показав його усім навколо. На ньому не залишилося жодної подряпини.
— Квендіяр, — промовила Морейн. — Камінь Серця. Ніхто не зміг виготовити такий після Епохи Легенд, і навіть тоді його виготовляли лише заради найважливішої мети. Коли його вже зроблено, ніщо не може його зруйнувати. Навіть Єдина Сила, яку спрямовуватиме найвеличніша з Айз Седай, які тільки жили на світі, за допомогою наймогутнішого са'ангріала, що колись існував. Будь-яка сила, спрямована на те, щоби зруйнувати Камінь Серця, лише робить його міцнішим.
— Тоді як?.. — Уламком, що був у нього в руці, Мет показав на інші, з яких було викладене коло.