— Усе буде так, як ви скажете, Айз Седай.
Проте коли покришка скрині затріснулась, володар Фал Дари мав вигляд людини, якій відмовили в останньому проблиску Світла.
♦ ♦♦
Минуло сім днів, а у Фал Дарі все ще дзвонили в дзвони. Повернувся народ з Фал Морана, додавши свою радість до святкування солдатів, і до довгого балкона, на якому стояв Ранд, долинали вигуки та співи впереміж із передзвонами. Балкон нависав над приватними садами Аґельмара — зеленими, квітучими, проте Ранд на них не дивився. Хоч сонце і стояло високо в небі, весна в Шайнарі була прохолодніша, ніж та, до якої він звик. І попри це оголені груди та плечі Ранда блищали від поту, бо він вимахував лезом з тавром чаплі, і кожний рух був точний, але віддалений від тієї точки, де він плавав у порожнечі. Але і там він думав про те, яким було би святкування в місті, якби народ довідався про прапор, який таємно зберігала Морейн.
— Добре, овечий пастуше. — Охоронець, стояв, обіпершись на бильця балкона, склавши руки на грудях, і дивився на нього критично. — Тобі все вдається добре, але не поспішай так. Не можна стати майстром клинка за лічені тижні.
Порожнеча здулася, наче хтось проколов бульбашку.
— Я й не збирався ставати майстром клинка.
— Але це клинок майстра, овечий пастуше.
— Я просто хочу, аби мій батько мною пишався. — Рука стиснула шорстку шкіру руків’я. Я просто хочу, аби Тем був моїм батьком. Він із силою сунув меч у піхви. — І в будь-якому разі у мене нема навіть лічених тижнів.
— То ти не передумав?
— А ви передумали б? — Жоден м’яз не ворухнувся на Лановому обличчі; не схоже було, що тверді риси його обличчя взагалі можуть виражати хоч якісь емоції. — А, може, ви спробуєте мене зупинити? Чи Морейн Седай?
— Ти можеш чинити, як знаєш, овечий пастуше. Чи так, як складаються для тебе Візерунок. — Охоронець випростався. — Мені час іти.
Ранд повернувся подивитися услід Лану і побачив, що на його місці вже стоїть Еґвейн.
— Не передумав? Про що це він, Ранде?
Він схопився за сорочку та куртку, раптом відчувши холод.
— Я йду, Еґвейн.
— Куди?
— Абикуди. Ще не знаю. — Він не хотів зустрічатися з нею поглядом, проте не міг відірвати від неї очей. Вона вплела квітки шипшини у волосся, що спадало їй на плечі. Щільно загорнувшись у темно-синій плащ, притримувала його біля горла, і вишивка з квітів, що за шайнарською модою тонкою смужкою окантовувала поли, бігла аж до обличчя. Білосніжними були ці квіти, та щоки Еґвейн суперничали з ними білизною. Очі на зблідлому обличчі здавалися дуже темними та великими. — Далеко звідси.
— Я впевнена, Морейн Седай не хотіла б, щоби ти просто взяв і пішов. Після... після того, що ти зробив, ти заслуговуєш на нагороду.
— Морейн однаково, чи є я на світі. Я зробив те, що вона хотіла, і на цьому все скінчилося. Вона навіть не розмовляє зі мною, коли я поряд. Я, звичайно, не намагаюся крутитися біля неї, але вона мене уникає. їй однаково, піду я чи залишуся, а мені однаково, що вона про це подумає.
— Морейн ще не зовсім одужала, Ранде. — Еґвейн завагалася. — Мені треба йти навчатися у Тар Валон. Найнів теж туди йде. І Мет потребує Зцілення, чи що там ще треба зробити, аби звільнити його від того кинджала. І Перрин хоче побачити Тар Валон, перш ніж він піде... туди, куди піде. Ти міг би піти разом з нами.
— І дочекатися, що якась інша Айз Седай, не Морейн, дізнається, хто я такий, і мене вгамує? — Він проказав це різко, майже глузливо; не зміг стриматися. — Цього ти хочеш?
— Ні.
Хлопець знав, що ніколи не зможе сказати їй, який він їй вдячний за те, що вона відповіла без вагання.
— Ранде, ти ж не боїшся... — Вони були самі, та вона озирнулася навсібіч і однаково стишила голос: — Морейн Седай каже, що ти не повинен торкатися Істинного Джерела. Якщо ти не торкатимешся саїдін, якщо ти не намагатимешся володіти Силою, тобі нічого не загрожуватиме.
— Та ніколи я більше нічого такого не торкатимуся. Радше руку собі відріжу . А якщо я не зможу зупинитися? І я ніколи й не намагався володіти Силою, навіть біля Ока. Раптом я не зможу це зупинити ?
— Ти підеш додому, Ранде? Твій батько, мабуть, жадає тебе побачити. Наразі навіть Метів батько, мабуть, хоче його побачити. Я повернуся до Емондового Лугу наступного року. Може, ненадовго, але повернуся.