Він провів рукою по ефесу меча, відчувши долонею бронзову фігурку чаплі. Мій батько. Дім. Світло, як я хотів би побачити...
— Не додому.
Кудись, де нема людей, яких я можу погубити, якщо не зумію зупинитися. Кудись, де я буду сам. Раптом він відчув такий холод, наче балкон був засипаний снігом.
— Я йду геть, але не додому. — Е/вейн, Е/вейн, чому ти мусиш, стати однією з цих?.. — Він обійняв дівчину і прошепотів, зарившись обличчям у її волосся: — Додому я ніколи не повернуся.
У приватному саду Аґельмара, в альтанці, густо оплетеній зеленим листям, всіяній білими квітами, поворухнулася на шезлонгу Морейн. На колінах у неї лежали фрагменти розтрощеної печаті, а в пальцях погойдувався на довгому золотому ланцюжку синій самоцвіт, що вона іноді прикрашала ним волосся. З камінчика лилося блакитне сяйво, що наразі згасало, і разом з ним потроху згасала вдоволена посмішка на губах Морейн. Камінчик цей сам по собі не мав жодної сили, але перше, що вона навчилася робити за допомогою Єдиної Сили, давно, ще дівчинкою, — це користуватися цим камінцем, аби підслуховувати розмови інших, коли вони гадали, що їх ніхто не може почути.
— Пророцтва здійсняться, — прошепотіла Айз Седай. — Дракон відродився.
ГЛОСАРІЙ
Примітка щодо дат у цьому глосарії. Календар Томана (автор Тома дур Ахмід) був прийнятий приблизно через два сторіччя після смерті останнього Айз Седай чоловічої статі й охоплював роки Після Світотрощі (П. С.). Багато записів було знищено впродовж Траллоцьких війн, так багато, що по закінченню Війн виникали суперечки щодо визначення часу події за старою системою. Тіам з Газара запропонував новий календар, узявши за точку відліку сподіване звільнення від загрози траллоків, і в ньому кожний рік позначався як Вільний Рік (В. Р.). Газаріанський календар набув широкого визнання впродовж двадцяти років по закінченню Війни. Артур Яструбине Крило зробив ще одну спробу впровадити новий календар, який мав базуватися на даті заснування його імперії (П. 3., Після Заснування), але цей календар відомий хіба історикам, які інколи на нього посилаються. У роки повсюдної руїни, смертей і розпаду, що настали після Столітньої війни, Урен дін Джубай на прізвисько Мартин-Шугун створив четвертий календар, затверджений Панар-хом Тарабону Фареде. Цим Фаредівським календарем користуються і досі. За точку відліку в ньому взято довільно визначену дату закінчення Столітньої війни, і він визначає роки Нової Ери (Н. Е.).
Авендесора: Старою мовою «Дерево життя». Згадується в багатьох оповідках та легендах.
Дуельмар; лорд Ауельмар з роду Джауад: Володар фортеці Фал Дара. Його герб — три червоні лисиці, що біжать.
Аджа: Спільноти, на які поділяються Айз Седай. Кожна з них має свій колір: Блакитна Аджа, Червона Аджа, Біла Аджа, Зелена Аджа, Коричнева Аджа, Жовта Аджа та Сіра Аджа. Кожна має власну філософію щодо того, як слід застосовувати Єдину Силу та в чому полягає мета Айз Седай. Так, наприклад, Червона Аджа скеровує всі зусилля на те, аби знаходити та вгамовувати чоловіків, котрі намагаються опанувати Силу. Коричнева Аджа, з іншого боку, відмовляється від стосунків зі світом, зосереджуючись на пошуках знання. Ходять чутки (але будь-які Айз Седай категорично їх відкидають, і згадувати в їхній присутності про них було б небезпечно), ніби існує ще й Чорна Аджа, яка присвятила себе служінню Мороку.
Айбара, Перрин: Юнак з Емондового Лугу, учень коваля.
Айдан, Геран: Губернатор Бейрлона.
Айз Седай: Носії Єдиної Сили. Починаючи з Часів Безуму всі Айз Седан, що вціліли, — жінки. Багато хто не довіряє їм, багато хто їх боїться, багато хто звинувачує їх у Світотрощі, також існує загальна думка, наче вони втручаються у відносини між народами. Водночас мало хто з правителів може відмовитися від порад Айз Седай, навіть у тих землях, де такий зв’язок треба приховувати.
Щоб виразити повагу, застосовують шанобливе звертання: Шеріам Седай. Вельми шанобливе звертання: Шеріам Айз Седай. Див. також: Аджа, Престол Амерлін.
Аїльська пустеля: Скеляста й горбиста, практично безводна земля на схід від Хребта Світу. Мало хто з чужоземців відвідує ці краї, і не тільки через брак води, яка не зароджується в цій землі, а й тому, що аїльці вважають, ніби перебувають у стані війни з усіма іншими народами, та не шанують чужаків.
Аїльці: Мешканці Аїльської пустелі. Жорстокі та відважні. Вони закривають обличчя перед тим, як когось убити. Через це виникла приказка: «чинити як аїлець під чорним серпанком» — так кажуть про когось, хто лютує. Вбивчі бійці, здатні битися як озброєними, так і голіруч, але меча вони не торкаються. їхні сурмачі надихають їх на бій танцювальними мелодіями, і сама битва в аїльців зветься «танок».