Еґвейн дивилася на чоловіка широко розплющеними очима, і захват від того, що вона вперше в житті бачить увіч живого менестреля, боровся в ній із бажанням захистити Найнів.
— Не переймайтеся, майстре Менестрелю, — промовив Ранд. Він і сам відчував на своєму обличчі дурнувату посмішку від вуха до вуха. — Це була наша Мудриня, і вона...
— Ота крихітка, ота гарнюня, — вигукнув менестрель, — Мудриня вашого селища? Нічого собі! У її віці їй радше личило би кокетувати з молодими хлопцями, ніж пророкувати погоду та зціляти хворих.
Ранд ніяково засовався. Він сподівався, що Найнів ніколи не почує, якої думки про неї цей чоловік. Принаймні до того, як відбудеться його виступ. Перрин здвигнув брови на ці слова менестреля, а Мет беззвучно присвиснув; схоже було, що їм усім водночас сяйнула одна й та сама думка.
— Ви заскочили засідання Ради Селища, — продовжував Ранд. — Я впевнений, що вони не хотіли вас образити. Бачте, вони щойно довідалися, що в Ґелдані йде війна, а ще там об’явився чоловік, який стверджує, що він Відроджений Дракон. Лжедракон. Туди мчать Айз Седай з Тар Валона. Рада обговорює, чи не загрожує небезпека і нам усім.
— Старі новини, навіть для Бейрлона, — зневажливо відказав менестрель, — а це місце, де про все дізнаються останніми. — Він помовчав, обвів очима будинки селища і додав: —Чи майже останніми. — Тоді погляд його впав на розпряжений фургон перед корчмою, навколо якого наразі не було ані душі. — Ага. Мені так і здалося, що в корчмі я впізнав Падана Фейна. — Голос його залишався таким само глибоким, але тепер він лунав не урочисто, а презирливо. — Фейн завжди поспішає принести погані новини, і чим вони гірші, тим хутчіше. В ньому більше від ворона, ніж від людини.
— Майстер Фейн часто буває у нас в Емондовому Лузі, майстре Менестрелю, — промовила Еґвейн. Крізь її захоплення пробилася й несхвальна нотка. — Він завжди радий посміятися і частіше приносить добрі новини, ніж погані.
Менестрель якусь мить роздивлявся дівчину, а тоді широко посміхнувся:
— Ви дуже гарненька дівчина. Вам би личило прикрашати волосся бутонами троянд. На жаль, я не можу дістати троянди з повітря. Не цього року. Та чи не погодитеся ви постояти поруч зі мною завтра під час мого виступу? Подати флейту, коли вона мені знадобиться, та інший реквізит? Я завжди обираю на роль асистентки найвродливішу дівчину.
Перрин хихикнув, а Мет, який почав хихикати ще раніше, голосно розреготався. Ранд здивовано закліпав очима. Еґвейн обпекла його поглядом, без тіні усмішки. Відтак випрямилася і підкреслено спокійно відповіла:
— Дякую, майстре Менестрелю. Я з радістю вам допоможу.
— Том Меррилін, — промовив менестрель, і всі нерозуміюче втупились на нього. — Мене звати Том Меррилін, а не майстер Менестрель. — Він підтягнув вище свого барвистого плаща, і раптом голос у нього знову змінився, наче став відлунювати від стін великої зали. — В минулому я був придворним бардом, а тепер справді піднявся до рангу майстра Менестреля, і все ж моє ім’я просто Том Меррилін, а Менестрель — це лише титул, яким я пишаюся. — І він уклонився, змахнувши полами плаща так вишукано, що Мет заплескав у долоні, а Еґвейн промуркотіла щось у захваті.
— Майстре... м-м-м... майстре Меррилін, — промовив Мет, не дуже зрозумівши із почутого, як саме слід звертатися до менестреля, — а що насправді відбувається в Ґелдані? Чи вам відомо щось про Лжедракона? Чи про Айз Седай?
— Хіба я схожий на дрібноношу, хлопче? — буркнув менестрель, вибиваючи люльку об долоню. Раз — і люлька зникла в його плащі, а може, в куртці; Ранд не був упевнений, куди саме вона поділася і яким чином. — Я — менестрель, а не пліткар. І я взяв собі за правило нічого не знати про Айз Седай. Так воно значно безпечніше.
— Але ж війна... — схвильовано розпочав Мет, проте майстер Меррилін не дав йому і слова сказати.
— На війнах, хлопче, одні бовдури вбивають інших бовдурів, і все це заради цілковито бовдурської мети. Ось і все, що треба знати про війну... будь-кому. — Зненацька він націлився пальцем в Ранда. — Ти, хлопче, ти, довганю, ти ще не припинив рости, але я сумніваюся, що в цій місцевості знайдеться хтось твого зросту. І, готовий укласти парі, у вашому селищі нема ще когось з очима такого кольору. Плечі у тебе завширшки, як топорище сокири, і на зріст ти наче аїлець. Як твоє ім’я, хлопче?