Із сусіднього клапана підтягнувся земляк і добив сєпара. Жмура перетягнули в лісосмугу й трохи прикидали землею та гілляками. Ніхто його між розтяжками все одно шукати не полізе, а лисиці за тиждень розукомплектують і розтягнуть деталі по норах. До велосипеда прив'язали кілька гранат, і він рівномірно розпорошився в просторі. Як кажуть менти: «нема тіла — нема діла», і жалітись нікому.
— А де граната поділася? — схаменувся один із копачів.
— Яка граната?
— Від якої кільце у того придурка в руках було.
— Знаєш, у процесі боротьби не встигли запитати, куди він її собі запхав. А потім пізно уже було. Якщо дуже цікаво, можеш розкопати й пошукати в кишенях.
— Та ні. Я пас.
Майже кожен клапан має свої маленькі таємниці, легенди й кілька непомітних курганчиків у пейзажі.
Забули
Непомітно, у турботах і розвагах, минуло ще десять днів. Коли телефонує Старшина:
— Хлопці, не повірите. Сьогодні командири на наш взвод хотіли ще один пост повісити, з охорони штабу. Розказували, що в нас багато людей. А коли я заїкнувся, що п’ятеро на передку, штабників аж розтіпало: «Не може бути, вони десять днів тому мали повернутися». Минулого разу транспорт під’їхати не зміг, а потім про вас просто забули. Так що готуйтесь, завтра із самого ранку машина поїде, спеціально, щоб вас забрати. Ага, іще одне! Клавіша просив, щоб його броню не забули і попитайте, чи немає там штик-ножа зайвого, бо теж не може знайти.
— Глянемо.
— Краще б нас тут до кінця війни забули й не згадували, — посмутнів Кривбас.
КОРІВНИКИ
Тести
В армії дуже люблять різноманітні тести й анкети. Новобранці перші кілька днів служби зазвичай проводять, ставлячи галочки, обводячи правильні відповіді кружечками та всоте вписуючи свою домашню адресу в клітинку. Більшість із них щиро вірить, що все це може якось вплинути на їхню подальшу службу. Чорта лисого! Бригадний психолог просто зводить у купу статистичні дані: середній вік призовників, відсоток тих, у кого є старша сестра, графік залежності кількості домашніх улюбленців від тривалості трудового стажу та ще багато іншої корисної інформації, яка допомагає командуванню у їхній нелегкій управлінській роботі. Добровольці, в основному, вже не вперше в армії й особливо з відповідями не морочаться. «Наявність шкідливих звичок — п’ю, курю і кохаюся». «Ваші пропозиції щодо військової служби — посадити міністра оборони». «Чи турбують Вас сексуальні думки — та я від них на стіни дряпаюсь». Навіть не уявляю, що зі всього цього можна відфільтрувати й використати.
Не встигли ми повернутися з передової, як психолог уже прискакав із цілою купою анкет. За годинку виставили хрестики-нулики й здали. Наступного дня він повернув папірці:
— Усім, крім Сколопендри, треба переписати. Ви все неправильно відмітили. Відповіді на 95 % такі ж, як були в момент призову на військову службу. Не може бути, щоб людина побувала на передовій, і це не відобразилося руйнівним чином на її психіці. Деякі один раз під обстріл потрапляють, і потім потрібно кілька місяців роботи психіатра, щоби їх із шокового стану вивести. Скоріше за все, ви запам’ятали і відмітили свої минулі відповіді.
Ти шо, так гнать! Та він уже записав нас в ідіоти, залишилося лише на папері це довести. Я швидко підрахував, що на переконання психолога у власній нормальності піде набагато більше часу, ніж на те, щоб його банально послати. Задумано — зроблено. Далі передової не пошлють, а я її уже не боявся.
Кривбас, на відміну від мене, людина дуже правильна, тому не полінувався і пішов на розборки. Повернувся через кілька годин:
— Хух! Довів! Цей чортовий «доктор Лектор» все не хотів повірити, що ми повернулися нормальними. Чекає від нас суїцидів, запоїв й антисоціальної поведінки. Мусив переговорити з ним на всі можливі теми, поки переконав. Тести прийняв.