— Якби не прийняв, сам би їх і перемальовував, — додав хтось із хлопців.
Має ж бути якась «презумпція нормальності», чи щось подібне. А загалом краще ховатися від усіх цих психологів. Без них спиться спокійніше.
Як отримати грамоту
Наступного ранку комбриг влаштував бригадне шикування з приводу Дня Сухопутних військ. Начальник штабу зачитує списки заохочень. Нові звання, подяки, грамоти. Із нашого підрозділу першому вручають грамоту Безпілотнику.
— Ось погляньте, будь ласка, — розпинається підполковник. — Є! Таки є хоча б один непитущий солдат у взводі. Синку, будь і надалі прикладом для цього збіговиська аватарів і порушників дисципліни, серед яких тобі доводиться нести службу!
Мене аж заціпило. У нас чоловік п’ять навіть не палять, спиртне ще більше не вживають.
А Безпілотник якраз й отримав свій позивний за той скляний стан, за якого мозок не керує тілом.
На виході першим не витримав Матільда й негайно виклав свої претензії солдату, котрий виконував обов’язки командира комендантського взводу:
— Тучка, що це за справи? Купа народу з передової повернулась, а грамоти роздають алкашам, які навіть на одноденних виїздах не бувають?
— Розумієш, потрібно було терміново документи на заохочення підготувати, дані там різні особисті, — пояснив Тучка. — До вас на клапани не додзвонишся. Хто був на місці, на того й підписали. Із відпустками, до речі, та ж сама історія. Ви наприкінці списку.
— Афігеть!!!
Штик-ніж
Як виявилося, на передовій Клавіша таки загубив штик-ножа.
А нам саме почали давати десятиденні відпустки. Щоб поїхати й відпочити, треба здати автомат на склад. Упс! Без штика не приймають… Або пиши рапорт і плати, або списуй на бойові втрати.
Платити не варіант! Гостро постала потреба в написанні пояснювальної, і товариші по зброї з ентузіазмом відгукнулися. І от що з того вийшло:
«Під час мінометного обстрілу міна попала в автомат, і штик-ніж рознесло на шмаття».
У штабі пояснювальну завернули. Колектив піднапружився і видав другу версію мозкового штурму:
«Сєпари штурмували блокпост. Була загроза загинути або потрапити в полон. І щоб зброя не дісталася ворогам, я кинув штик-ніж у водний канал. Після бою пірнав, але не зміг його знайти».
Ця версія теж не викликала схвалення. Під дикий регіт, розігруючи можливі версії розгортання подій в ролях, ми видали третій адаптований сценарій:
«Під час оборони блокпоста ми перейшли в штикову контратаку. Я штрикнув сєпара, штик застряг у ворогові, і він із ним утік».
Штабники чомусь не повірили в історію про живучого сєпара і послали Клавішу на три букви.
Сміятися в наметі уже ніхто не міг. Орлик мовчки обома руками тримався за опору намету, з його очей капали сльози. Кузя лежав на ліжку, тримався за живіт і гикав:
— Мужики, збавляйте, у мене вже всередині все болить.
Ми скреативили і додали у розповідь драматизму:
«Під час оборони блокпоста ми перейшли в штикову контратаку. Я штрикнув сєпара, штик застряг у ворогові, і він, відступаючи, кинувся у водний канал. Я по ньому стріляв, і посеред каналу сєпар пішов на дно разом із штик-ножем».
У штабі довго й голосно кричали північносусідські слова й заявили, щоб Клавіша негайно народжував загублене майно, бо пояснювальні більше не прийматимуть.
Проблему несподівано швидко вирішили наші сусіди з протитанкового дивізіону. Штик-ніж матеріалізувався за помірну кількість хороброї води.
Артилеристи красунчики!
Перші контрактники
Безпілотник возиться з автоматом. Раптом — постріл і крик:
— Ой, дідько, так і знав, що він вистрілить!
Німа пауза.
Набирають по оголошеннях…
Через тиждень.
Десант зіскакує з броні. Всі розряджають зброю. Безпілотник згадує, що в нього теж патрон у патроннику. Знімає автомат із запобіжника, стріляє під ноги. О-оп-па… Пересмикує затвор — звідти вилітає патрон. Пересмикує знову — ще один вилетів.
— Та скільки ж їх там?!! — сердито смикає затвор вояка, а на всі боки від нього розлітаються патрони.
Нарешті здогадується зняти з автомата ріжок. Пересмикує затвор, — вилітає останній патрон. Контрольний постріл. Оце вже аж тепер порядок.
І де лише воєнкоми цих йолопів знаходять?
«Фейрі»