— Démon, повністю згодні, — сміялися хлопці. — Як тобі вдається весь час знаходити привід для веселощів?
* * *
Коли формувалася зведена група для відправки під Дебальцеве, Морський віддав свого маскхалата іншому саперу, старшому лейтенанту Нежурись.
* * *
Через кілька тижнів після загибелі саперів у Чорнухіно я набирав свіжозаписані історії у Facebook на смартфоні Орлика і заглянув на сайт memorybook.org.ua. Передивився, що волонтери написали про наших хлопців, і дізнався, що загиблий Микола Миколайович Карнаухов (позивний Нежурись) із міста Рівного, а його фотографія на сайті — у добре знайомому маскхалаті.
Відправляю СМС зятеві: «Подивися, твій земляк у твоєму маскхалаті», і посилання. Негайно дзвінок у відповідь:
— Ти що, знав Карнаухова?
— Знав, звичайно. А ти що, теж його знав?
— Так, добрі знайомі. Ми всією сім’єю на похорон ходили.
— Бачиш, як вийшло, маскхалат з рідного міста через треті руки до нього потрапив, а від стріляючого з п’ятидесяти метрів танка не врятував.
Світ таки тісний.
Цікаве прізвище
Шакал зі штабу — сержанту:
— Пам’ятаєш, місяць тому виїжджала велика колона з гарматами?
— Так, було.
— Там один водій новенького домкрата взяв. Треба його знайти і повернути майно на склад.
— А як водія звати і що за транспорт?
— Машину не пам’ятаю. А прізвище у водія цікаве таке.
— Кого ж мені шукати?
— Я ж тобі кажу, походи по бригаді, пошукай Кардана з цікавим прізвищем. І щоб домкрат до вечора був!
– Єсть!
У дитинстві було: «Іди туди, не знаю куди. Принеси те, не знаю що». Я думав, це казка. Помилявся. Це армія…
ВИЇЗДИ
Полювання на зайців
Грузія під час війни з ордою 2008 року швидко втратила свою артилерію. Москалі організували ротні тактичні групи на легкій броні і раптово підійшли впритул до артилерійських позицій. Особовий склад перебили зі звичайної стрілецької зброї, а гармати вивели з ладу вибухівкою.
Сумний досвід ми врахували, і охорона артилерійських дивізіонів стала одним з основних обов’язків тих підрозділів, які перебувають під їхнім прикриттям.
Охороняти гаубиці набагато почесніше, ніж склади зі зброєю, і в десятки разів, аніж штаб. Правду кажучи, ця служба настільки ж почесна, наскільки й нудна. По-перше, артилеристи стріляють не щодня. По-друге, взагалі не видно, куди стріляють. По-третє, снаряди важать 43 кг, а розвантажувати їх треба сотнями. І по-четверте, артилеристів неможливо перепити. Тепер додайте сюди найжорстокіші з усіх можливих обстріли і віддаленість від населених пунктів, магазинів і мобільного покриття. Теоретично артилеристи стоять у тилу, за спинами клапанів, але на практиці самі є найнебезпечнішою і найбажанішою ціллю для ворожої артилерії і «Градів».
Отож, кожна зміна, яка приїздить охороняти артилерію, за рівнем небезпеки перебуває на передовій, а за рівнем розслабленості — у глибокому тилу. Вільного часу вдосталь, ворога не видно, від тебе особисто майже нічого не залежить. Одні вояки роблять наївні спроби перепити артилеристів (а це ще нікому не вдавалося!), інші — шукають розваг…
Уже другого дня двоє охоронців пожаліли печінки і змінили вибір на користь розваг. Позичили автомати з глушниками, виміняли на гранати ріжок спеціальних патронів для безшумної стрільби і подалися полювати на зайців.
Ярочок.
Степочок.
Лісочок.
Зайців не видно — на день спати позалягали. Треба пройтися по дну зарослого яру, може якийсь і вискочить. Продерлися крізь чагарники підліску і заглянули вниз, на полянки між деревами.
А там картина маслом: диверсійна група москалів на привалі. Зацікавлено спостерігає: хто ж це шарудить у кущах? Може, сімейка кабанів?
Переморгувалися недовго. Я-ак кинуться врізнобіч!
Якщо розвідувально-диверсійну групу в тилу помічають, жити їй залишається хвилин сорок. Оточать і знищать. Москалі це розуміли й утікали чимдуж. Звідки їм знати, скільки ще укропів зараз вилізе з кущів?
Наші боялися нарватися на професіоналів. Адже профі спочатку мали б знищити свідків із безшумної зброї, заховати трупи в кущах, а вже потім утікати. У будь-якому разі атакувати удвох загнану в глухий кут розвідувальну групу було щонайменше нерозумно.
Особливо, якщо на два автомати лише один ріжок. 30 патронів зі спеціальними кулями, прицільна дальність у котрих всього метрів 200.