Війна — це робота.
Живемо сьогодні.
Тривога
У новому 2015 році наша 57-ма окрема двічі мотопіхотна тричі Кіровоградська бригада[18] потихеньку-помаленьку замість звичних калашів почала отримувати більш різноманітне озброєння. Кулемети, підствольні гранатомети, автомати з глушниками, автоматичні гранатомети і цілі купи пістолетів. Одне лихо — мало хто умів отим усім користуватися. Командування підшукало підходящий кар’єр, і до нього майже щодня по кілька підрозділів виїжджали постріляти зі штатної зброї.
На розвідку отримали снайперську ґвинтівку СВД. Підготовленого спеціаліста серед нас не було, охочих носити «весло» теж не густо (автомат зі складеним прикладом удвічі коротший за СВД). Я мав деяке уявлення про роботу снайпера-розвідника, і рушниця дісталася мені. За першими буквами (еС-Ве-Де) назвав її Свєта. Важча, звичайно, за автомат, але боєкомплект усього сто патронів, і загальна маса системи виходить меншою кілограмів на п’ять. Як снайперу, мені за штатом також належало отримати пістолет, але я відмовився. Пістолет Макарова — це не зброя, а частина фурнітури. Ментам, наприклад, видають кокарду, шеврони, зірочки, посвідчення і… пістолет Макарова. Влучність погана, дальність стрільби практично нульова, зате важить цілий кілограм і постійно турбуйся, щоб не загубити. Морока, одним словом.
Поїхали на стрільбище й ми.
Відстрілявши в тиші і спокої збоку від усіх кілька десятків патронів, я повернувся до гурту.
— Послухай, як Замполіт чеше, — сміються хлопці, — оце тільки починає кулемет чи АГС валити, або кілька автоматів разом, він відразу підходить ближче й телефонує друзям чи знайомим, щоб було чути стрілянину. Коник.
Прислухаюся.
— Чуєш, що тут робиться? Оце так нас криють, — розпинається Замполіт на фоні стрілянини.
— От робота в чоловіка.
— А знаєте, що буде, якщо уб’ють замполіта? Язик ще три дні ворушитиметься.
— Га-га-га.
— Замполіт — ідеальна посада. За все переживає, ні за що не відповідає.
На зворотній дорозі, коли до Корівників залишалося кілометра півтора, внутрішня рація озвалася знайомим голосом:
— Центральний — П’ятому! Тривога! Спостерігаю дві одиниці бронетехніки в районі яру. Над ними кружляє безпілотник.
— Центральний на зв’язку. П’ятий, спостерігайте далі. Розвідка, ви де? — негайно обізвався штаб.
— Під’їжджаємо.
– Інформацію чули? Додайте газу, треба перевірити.
Урал під нами додав обертів і пригальмував біля шлагбаума КПП.
— Всі, у кого закінчилися патрони, на вихід. Решта залишаються в кузові.
Хоча мій боєкомплект був майже цілим, я з чистою совістю вискочив із машини. Річ у тім, що я впізнав голос, котрий волав «Тривога!» Він належав Клавіші. Поруч зі мною сумно роздивлявся куряву за Уралом Орлик.
— От невезуха! Ти теж усі патрони на стрільбищі розстріляв? Чіпляються: «Дай з кулемета пальнути! Дай постріляти!» Сиди тепер тут, поки усі он ганяються…
— Ти що, не зрозумів, хто паніку підняв? Мотаємо звідси, а то штабники принесуть десяток «Мух» і примусять кацапські танки в полях шукати.
Я негайно рушив ховатися в намет.
— О! Орлик, — почувся позаду голос начальника розвідки, — сходи на п’ятий пост, треба перевірити обстановку.
Пришвидшую кроки і намагаюся не розсміятися, а то й мене помітять. Орлик іще вірив, що тривога справжня, ноги в руки — і на елеватор.
А там картина маслом: п’яний Клавіша в стані повної меланхолії.
— П’ятий, п’ятий! Уточніть місце розташування бронетехніки! — надривалася рація стурбованими командирськими голосами.
— Отам-во під’їхав джип і одного безпілотника забрав отуди-во. А інший джип під’їхав з того боку, розвернувся і поїхав у отой-во, — рукою показує напрям аватар, з усієї сили намагаючись не впасти і не заснути.
Орлик забирає рацію, бінокля й видряпується на дах. Слідом суне Клавіша, безперервно щось терендить і плутається під ногами. Орлик починає скеровувати наші машини до яру різними шляхами. По дорозі вони перехопили кілька легковиків місцевих жителів та рибалок, перевірили — усе чисто. Клавіша тим часом пригрівся на весняному сонечку й заснув.
Загуркотіла металічна драбина, і над краєм даху вистромилася каска, а слідом і весь черговий по штабу в бронежилеті. Не полінувався особисто перевірити ситуацію. Як же його відволікти, щоб не помітив п’яного товариша?
18
Жартівлива назва, бо управління бригади й усі три її батальйони (17-й, 34-й і 42-й) формувалися в Кіровограді, а із техніки після рейду в Донецький аеропорт у строю залишилося дві цілих МТ-ЛБ.