Усі ці побоїща роздраконили округу на добрий десяток кілометрів. Сусідні клапани позаскакували в окопи, перезарядили усі стволи і майже годину тривожилися, як бджоли у вуликах, доки дізналися про причину стрілянини і заспокоїлись.
Як сутеніло, на те місце приїхала ГАЗелька позбирати залишки. Її не чіпали, бо йти по трофеї відкритим полем під обстрілом із териконів трохи нерозумно, а трупаки кацапські нам і задарма не треба.
Ввечері, вмощуючись спати, я думав про те, який чудовий був сьогоднішній деньок. І про те, якими мають бути «голосні дні», якщо це «дні тиші».
Виховна робота
До воріт під’їжджає Урал. Із вікна виглядає щаслива морда:
— Прівєт, рєбята! Я вам баєпріпаси прівьоз укропав мачіть!
— Заєжай! — ворота позаду зачиняються.
— Вилазь, москалику, приїхав.
Витягли з кабіни мужика років 65, десь аж із Сибіру. Новенький, ще не навчився камуфляжі розрізняти. «Асвабадітєль» шахтарських народів трапився на диво балакучий і не менш злобний. Поки в’язали, увесь час верещав про укрофашистів, жидобандерівців і як він нас на шматки різатиме, коли повернеться до своїх. І усе те впереміш з відбірними матюками. Хтось із хлопців не витримав і зі словами:
— Побачимо, як ти однією рукою воюватимеш, — прострілив бандиту руку.
Але й після цього бронелобий сибіряк не заспокоївся. Поміж криками болю і матами обіцяв, що матушка-расєя уже зовсім скоро винищить усіх хахлів, навіть на насіння не залишиться. А хто потрапить у полон, позаздрить в’язням інквізиції. Він або щиро вірив у власне безсмертя, або спеціально вирішив присутніх розізлити і померти мученицькою смертю «за родіну, за путіна». Та померти не можна: занадто багато народу бачили тупоголового, доведеться здати СБУшникам для програми обміну полоненими. Але кілька ударів прикладом він таки випросив і замовк лише після тріску пальців на іншій руці.
Довгий день
Ввечері на посту зв’язуюся зі своїм земляком із 34-го батальйону:
— Шаляпін, що вам видно в Горлівці з п’ятого клапана?
— Нічого особливого, лише під териконом «Какашка» зенітна установка стоїть.
— Плюс[24].
Вранці ми з Матільдою пішли на клапани Квіточка й Акваріум до старих знайомих спостерігати у бінокль Горлівку. По сєпарській рації почув цікавий діалог:
— Рєбята, зарплату прівєзлі за апрєль, — так, думаю, у москалів затримка на два місяці. — Всє, кто служил в апрєлє, падайдітє, палучітє деньгі, сігарєти і єщьо какієта падгони.
— А жизні запасниє видавать будут?
— Нє понял.
— Ну ви задачі всякіє ставітє, а жизні втариє нє видайотє.
Далі чую вибух. Сєпарська рація відразу:
— Завхоз — Манамаху. Шчто там у вас за взриви?
— Па ходу нас апстрєлялі с безаткатнава арудія.
О, наші вирішили зенітку знищити!
З того боку починають строчити з ДШК по третьому клапану (його з Горлівки найкраще видно). Третій довго не думав, влупив у відповідь із ДШК і 82-міліметрового міномета «Васильок» по сєпарських позиціях навпроти себе. Москальня завела 120 мм міномети, дві САУ й нумо обстрілювати ділянку фронту з першого по сьомий клапани. Ті у відповідь теж застосували Дашки, зенітки, керовані протитанкові ракети, безвідкатну артилерію, міномети і кілька танків. Зо дві години свистопляски потроху почали затихати. Ми мали вже трьох поранених, і в цей момент вирішила включитися наша батарея 120 мм мінометів.
Сєпари звикли, що важке озброєння застосовують лише вони, і їхній опорний пункт «Январь» не очікував такого сюрпризу:
— Манамах — Январю. Пєрєдайтє на мінамьоти, шчто еті ідіоти на целий кіламєтер прамахнулісь, за сто мєтрав ат нас міни лєглі.
Наш коректувальник уважно вислухав, підправив координати і наступний залп був уже не 4, а 12 мін.
— Ви шчто дєлаєтє!? Прєкратітє агонь, сукі!!! — тіпався Январь. — Лажись!!! — зв’язок урвався.
— Так наши уже давно нє стрєляют… блін… — ніяк не міг роздуплитися Манамах.
Гордий погляд коректувальника і… ще 12 мін на голову Январю.
Кілька мін лягло поблизу сєпарського спостережного посту на вершині Какашки. Коректувальник у рацію:
— 50 метрів правіше.
— Зараз поправлю, — обзивається навідник.
— Якраз попадеш по верхівці терикона.
— Е-е-е… а ми не стріляємо по терикону, це хтось інший.
— А хто стріляє?
А хто його знає… Що б це був за бій та й без бардака?