- То ми стоятимемо...
Однаково не дозволяють.
Паркет, виявилося, щойно мастикою вкрили, не випадає нас запросити.
- То ми роззуємося...
Таки не впустили. Слава Богу, здогадався зателефонувати директору першої музичної школи, однокурсниці своїй, Наталі Сиротинській. Хоч і була вона ще членом КПРС, та не злякалася начальства, відразу знайшла для нас зал. Спасибі таким людям.
Розповідає Василь Тимофійович Романчук, ветеран хору “Посвіт”, педагог з величезним стажем.
- Багато хорїздив по Волині, по Україні... На святкування 500-річчя козацької слави у Запоріжжя (1990 р.), 50-річчя створення УПА (м. Київ, 1992 р.), у Польщу, Білорусь -усього не перерахувати. Люди нас приязно зустрічали, незважаючи на спротив тодішньої, наприкінці вісімдесятих та початку дев’яностих, існуючої влади. Інакше як дикістю витівки представників влади у Маневичах, Берестечку важко назвати.
Пригадую, у Берестечку партноменклатура стягнула голів колгоспів з усієї Горохівщини, своїх активістів, аби не дані нам виступити. А мав бути мітинг, присвячений козацтву нашому славному. Райком, звісно, добре розумів, що це має бути не тільки пошанування лицарів-козаків, а й пошанування пам’яті повстанців. Номенклатурі таки вдалося зірвати мітинг. Паплюжили Народний рух, усе найкраще національне, а нас, посвітян, обзивали бандитами. Я попросив слова:
- Я вчитель, сорок років працюю у школі, чого ви мене боїтеся, дайте мені мікрофон...
Один було дав, а другий, спохватившись, одразу вирвав його з моїх рук.
- Нас хотіли посадити в автобуси та вивезти, куди вивезти - невідомо. Тільки дивом їм не вдалося цього зробити. У машині нашого хориста Супруна колеса всі поспускали, на кладовищі зрізали хреста, що встановили у пам’ять про полеглих повстанців. А до Клави Корецької:
- Зараз ми тебе роззуємо, заберемо кожушок - підеш босоніж звідси.
Завдяки безстрашному борцеві за волю України - Пилипу Романюку з Берестечка, який був засуджений на двадцять п'ять років ув’язнення сталінських концтаборів, чудом уцілів-залізний хрест було встановлено і забетоновано.
Пам’ятається, що незмінно із нами попереду з національним прапором чи без нього крокував безстрашний Олександр Юрченко, Царство йому Небесне. Так було і в Маневичах. Штовхали, рвали одяг...
Мине п'ять літ, і народний депутат України Олександр Гудима скаже на ювілейному вечорі:
- Під час усієї нашої боротьби хор “Посвіт” був таким надійним тилом, що могли іти ми у будь-який бій, у будь-яку атаку.
Не одну тисячу кілометрів,і не дві і не три проїхав шляхами України, піднімаючи її з колін, хор “Посвіт”. А скільки незабутніх зустрічей з прекрасними людьми...
- Приїхали ми на освячення могили повстанців у Чернівці, - пригадує Ростислав Кушнірук. - Здається, то було в 1995 році. Завтра офіційне освячення,а сьогодні запропонували виступити в Будинку Народного руху. Чи не оповістили людей, чи щось там ще трапилося, але, на наше розчарування, у залі сиділи лише декілька чоловік. “Хто ж прийшов?” - цікавимося.
- Ну, насамперед полковник Войновський, курінний Буковинського куреня, - пояснили мені. - І хоча йому 80 років, він спеціально приїхав зі Сполучених Штатів. Це на його кошти збудовано пам'ятник, і він прибув на відкриття.
Ви не уявляєте мого стану... Звертаюся до товариства, до хору: “Якби взагалі ніхто не прийшов, тільки одна ця людина, ми зобов’язані виступити, показати, що маємо. На сцену, колеги,вперед!”
Полковник Войновський дякував від душі, дав свою візитку.
-У Сполучених Штатах, - сказав він, - також співають цих пісень, та виглядає все воно трішки плаксиво, сумно. У вас та ж тематика, але звучать пісні мужньо й заклично.
... Їхні імена знані й шановані на Волині. Г.С.Марчук, С.І.Марчук, В.Т.Романчук, М.В.Вакульчук, В.О.Карнківський, Т.І.Ігнатюк, Н.В.Матвіюк, А.К.Стасюк, Н.Б.Тітяєва, К.В.Врублевська, Н.Г.Тагальська, Л.Й.Грицай, Т.О.Лазько, Г.Н.Малиненко, Г. В. Недолуга, А.В.Яцюк, І.С.Дацюк, П.М. Кушнірук, П.Ф.Садовський, В.К.Ткачук, М.Р.Гарбарук, І.О.Довгань. М.А.Козар, О.Ф.Кравчук, Ю.П.Манелюк, А.О.Шум, І.М.Осташок, К.М.Савочко, Р.С.Пенкало, П.О.Гнітецький,Н.В.Литвин, усі згадані й незгадані, усі, хто брав участь у “Посвіті”.
... Назва хору споріднена з джерелом світла в оселі наших давніх предків - “світець”, “посвіт". То світи ж нам, “Посвіте”, ще багато - багато ліг, відганяй злу темряву від нашої національної долі, щедро світи нам своїми піснями, невмирущими і незнищенними, як сам народ.