Нехай! Маємо усе пройти: зелену заздрість волохатої руки загребущого сусіда, власну лінь і неробство, хуторянську затурканість відрізаних від білого світу залізною завісою, незнання іноземних мов, окрім хіба “общепринятого” вузлуватого, наче бригадирський батіг, матюга.
Усе пройдемо, бо не хочемо більше залишатися диким полем Європи. Зате дуже хочемо, щоб наш чумацький скрипучий віз вийшов на європейські автобани, а ми вже не побоїмося мозолів, аби з того воза з роками став надійний, зручний та
дизайнерський бездоганно викінчений кабріолет. Бо дуже хочемо, щоб жоден лан не був яловим, а світився житом-пшеницею і всякою пашницею, заводи й фабрики пульсували точніше за швейцарські годинники, заможно, з пошануванням людської гідності жилося і синові, і матері, і всьому українському людові на українській землі.
Отож не будемо розмазувати дитячу рідину по обличчях, стогнати, квоктати, ойкати, нити і скиглити, дурні завидки на чужі статки виметемо геть із хати, а замість них поселимо добрий дух суперництва -“я можу ще краще!” І впряжемося у роботу, аж жили натягуватимуться до синяви, закипатимуть мозолі на шкарубких долонях, не гайнуватиме ані хвилечки розум, а душу безсилою буде вразити ліні іржа. І тоді, як на фотопапері, враз проявляться і постануть найпрекрасніший сад, посаджений власними руками, найзатишніший дім, будований власним потом - і немає на світі Канарів, гарніших за рідну землю.
ЗМІСТ
Бенкет на святі, на чужому святі
Сліпі поводирі сліпих
Наосліп бульдозером - проти природи
Дія на ділення
Свободу слова не дарують
Так із колін піднімався край
Закономірні парадокси: це було зовсім недавно
Ці люди не знали втоми
Світи ж нам, щедрий “Посвіте”!
“Ми з мешканців народом стаємо”
Університет. Біля витоків
Сторінки історії, які болять
“Студенти зробили те, що не вдалося Верховній Раді"
“Вітер надії”, що увірвався в наші серця
Із фотолітопису тих літ
У вихорі часу стрімкого
Можливо, були ми романтичними
Мегафон був не тільки рупором
Народного депутата зустрічали врочисто. Похоронним маршем
Палала машина, палала
Назвати зло на ім’я
Літа, що пам’яттю нездавнені
Літературно'художнє видання
Іван Корсак
ОКСАМИТ НЕЗДАВНЕНИХ ЛІТ
Художнє оформлення - Віктор Шепель
Літературний редактор - Мар’яна Наумук Комп’ютерна верстка - Віктор Шепель
Підписано до друку 01.03.2001 р. Формат 60Х84,/І6. Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура літературна. Ум. друк. арк. 13,02. Обл.-вид. арк. 14.75. Тираж 3000. Зам. 4875 .
Видавництво «Волинська обласна друкарня»
43010. м.Луцьк. лр.Волі. 27.
Свідоцтво Держкомінформу України ВЛн від 24.05.2000 р.
Комп'ютерна верстка редакції газети «Сім'я і дім»
43023. м.Луцьк. вул.Коиякіна, І8-В.
Друк Волинської обласної друкарні
43010, мЛуцьк. лр.Волі. 27.