1860-ті роки, зруйнований війною південь США, моторошні болота Луїзіани, нескінченні плантації та розграбовані садиби Джорджії, безмежні техаські прерії… і сотні, ТИСЯЧІ невпокоєних мерців! Під дією невідомої хвороби солдати обох армій постали з мертвих і тепер жадають лише одного — вашої плоті! Відчуйте себе справдешнім учасником громадянської війни в США середини 19-го сторіччя, відтвореної через призму масової культури сторіччя 20-го! Gone with the Dead цілком автентичні заявленій епосі з точки зору середовища, оточення та загальної атмосфери, але наявність міфологічних істот створює унікальну дихотомію дріму. Це зроблено цілком навмисно! Розробники надихались численними зразками раритетної відеопродукції Голівуду та провели кропітку роботу в архівах, добиваючись повної достовірності заявленій епосі.
Принципово нова технологія авторизації дозволить вам насолоджуватись пригодами як самостійно, так і з іншими користувачами — безпосередньо або ж через офіційні мережі Skytek Corporation та Okinawa-Net.
УВАГА! Наша компанія дбає про вашу безпеку і закликає вас користуватись лише ліцензійним програмним забезпеченням. Бережіть себе!
Skytek Corporation — всесвіт безмежний!
Chapter Two
MARYAM
У General Biology дійсно була, либонь, найпаскудніша репутація серед усіх транснаціональних корпорацій. І склалась вона ще задовго до війни. Вони тоді вважались найбільш передовими розробниками і постійно отримували всілякі оборонні замовлення — від США, країн НАТО, а після війни — від новостворених сил безпеки ООН. І хоч фактично весь стрімкий подальший розвиток людства — від перших невинних модифікаторів пам’яті до остаточної зупинки старіння — був, по суті, зав’язаний на їхній давній амбітній програмі Posthuman Project — вони встигли добряче дістати всіх. Зрештою Skytek Corporation за якісь навіть на нинішні мірки божевільні гроші купили контрольний пакет акцій General Biology і, по суті, відсторонили династії засновників від керівництва компанією. Ті, нібито, досі продовжували засідати в раді директорів, відкривати різні помпезні церемонії, робити якісь заяви і таке інше, але по суті, як Оля зрозуміла від Макса та однокурсників у Центрі, нічого суттєвого не вирішували. Їх, може, це й не надто непокоїло — свої-бо немислимі статки вони зберегли…
Але окрім численних повідомлень про експерименти над людьми в колоніях, факти справдешніх геноцидів в Індокитаї та центральній Африці, не кажучи про резонансні вбивства, залякування та імовірну причетність до катастроф цілих міжпланетних експедицій, у Олі були й свої причини недолюблювати General Biology. Особисті причини.
Справа в тому, що ще під час перших Максових недолугих спроб до неї залицятись та їхніх перших же ще цілком собі невинних побачень сталася одна нечувана історія, котра прославила, якщо, звісно, можна так висловитись, Олю на весь факультет. До неї і так там від самого початку навчання ставились насторожено, або, в кращому разі, дивились як на якесь екзотичне бозна й що, а після тої історії так узагалі… На бога — вона ж тоді ледве-ледве спромоглась завести хоч пару-трійку яких-не-яких друзів, а тут… Але що було робити?
Почалось се все якраз таки після одного з перших їхніх із Максом побачень, і не побачення по суті ніяке, так — після занять Макс заїхав за нею на авіамобілі просто на дах кампусу, на тамтешню стоянку, там вони трохи потеревенили про всіляку нісенітницю, сидячи в салоні, а затим він повіз її в студентський парк, і вони просто вештались, тоді трохи покатались над вечірнім Мюнхеном… Зрештою, він довіз її назад на дах кампусу, навіть не попросився слідом і не поліз цілуватись, побажав доброї ночі. Вона стояла і дивилась, як відлітає його додж, не розуміла навіть, нащо осталась дивитись — їй було чогось так добре, спокійно тут — сирий осінній вітерець, далекі вогні хмарочосів міста, зжовтілий парк між блоків лабораторій… А його авіамобіль відлітає і відлітає, блискаючи габаритними фарами, розчиняється в рваних хмарах, в яскравому потоці транспорту над містом, і врешті зовсім зникає, а з ним разом щезає, дотліває день.
Вона вкуталась у мамин светр і рушила до ліфта — капсула за мить доправила її до передпокою кімнати. У кімнаті було темно, хоча вона пам’ятала, що лишала світло. Вона, рушивши в двері, тихцем запросила доступ до реєстру відвідувачів і ввімкнула сканування апартаментів, тож, входячи, вже знала, що хтось скористався адміністративним допуском Skytek.