Зрозуміла вона тільки, що шлюб Макса і Мар’ям був чимось на зразок дружнього жесту обох династій одна одній, а може, в перспективі навіть першим кроком до злиття цих міжнародних гігантів… От тільки нещасна Оля все знову зіпсувала, еге ж. Ну, насправді Оля тут була зовсім і ні до чого. Вона не розпитувала, але в Макса з його нареченою давно не ладилось, хоча їх обох нібито й готували до цього шлюбу все життя. Але згідно приготувань шлюб нібито мав уже давно відбутись і без появи Олі, але все ж от… ніяк не відбувався.
А тепер, коли Макс почав залицятись до Олі, у Мар’ям, як він сказав, «несподівано знесло дах від ревнощів». Це було, правда, півбіди. Біда полягала в способі життя Максової нареченої. Ольга з певним приємним здивуванням відзначила (а може, просто тому, що Макс почав їй подобатися, хтозна), що хлопець, незважаючи на неприязнь до нав’язаної благовірної, трошки все ж переживає за її здоров’я. Він недаремно переживав насправді. Хард-дріми — реально дуже в’язка і травматична штука. Взагалі-то небезпечних або, як мінімум, підозрілих дрімів існує сила-силенна — так Оля пояснювала й Максу. Всі вони в тій чи інакшій мірі незаконні, але не всі однакові. «Меланхоліки», «ейфоріки», «психоделіки» і подібні дурнички — в цілому неосудні, з них в тій чи іншій мірі ліпиться більшість відомих жанрових дрімів. «Депресанти», «жахастики» або ті ж «спіди», що розганяють можливості ЦНС, мають різні ступені допусків. А от майже всі «крейзи», «дурмани» і облюбовані Мар’ям «психопатики» суворо переслідуються, бо невідворотно руйнують особистість. Оце останнє Макс добре знав, але він не знав однієї деталі, яку зі свого попереднього життя добре знала Оля. А саме — те, що для створення важких дрімів, зокрема отаких — з убивствами, самовбивствами, тортурами, зґвалтуваннями, зляганням з дітьми, трупами і таке інше — потрібні реальні убивства, самовбивства, тортури, зґвалтування, злягання і таке інше. Ні, ясна річ, багато дрімерів використовують для роботи й більш легальні джерела на кшталт досвіду всіляких ветеранів, поліцейських, жертв масових заворушень, стихійних лих, хвороб і т. д. Або хоча б сканують різними способами мізки реальних засуджених вбивць та їхніх жертв. Але в середовищі поціновувачів, а таких нині хоч греблю гати, то все вважається ваніллю для новаків, от.
І реально виходило так, що бралась жертва, якась злидота зазвичай, але могли бути варіанти — їй ставились агенти або відповідний софт, що фіксує всі відтінки емоцій, відчуття, аналізує на різних рівнях пам'яті і т. д., таке саме ставилось убивці і… Тоді все це віддавалось дрімерам, і вони вже на основі цього «творили», даючи волю фантазії. Звісно, з одного убивства чи ще чого такого можна було в принципі наклепати купу дрімів, але не безкінечну ж купу — клієнти жадали нових вражень і…
Макс здивувався — як виявилось, він не знав цих тонкощів. Але він не знав і ще однієї речі, яку тепер дізналась Оля, передивляючись дані, видобуті з інтерфейсу Мар’ям. Мар’ям, як виявилось, не так давно втрапила в компанію, котра розважається не тільки важкими дрімами, еге ж. Насправді важкі дріми — то дурниця. Оля ще з юності чудово знала, що серед еліти існує щось на кшталт моди на тяжкі дріми — тепер це підтвердилось на практиці. Побутувало навіть щось на зразок дурнуватих вірувань, що треба, мовбито, переступити через себе, відкинути нав’язану мораль і уявлення про добро і зло, бла-бла-бла, «вийти за межі себе», і тоді, мовляв, тобі щось там трансцендентне відкриється. Ага, бісяться з жиру, — думала Оля. Зрештою, вона розуміла, що реально цілком заборонити хоча б ті ж «психопатики» навряд чи можливо. Не кажучи про те, що ніхто реально не буде судити оцю золоту молодь, та, відверто кажучи, — вони не особливо в чому і винні. Вони розробляють ці дріми? Ні. Злидота в світі і так мре пачками? Так. Злидота мочить одна одну на втіху еліті? Злидота продає власне нікчемне життя? На бога — Оля краще за Макса, краще за всіх ЇХ чудово розуміла, що все от оце — пустий базар. В усякому разі — пришити Мар’ям чи її друзям щось навряд чи вдасться, окрім хіба що неповаги до свого здоров’я.
Але було ще дещо. Кіберспорт. О, так — вона знайшла і це. Вони навіть проводять турніри, виявляється… Кіберспорт буває різний, але зазвичай різноманітні змагання в віртуальному просторі так не називаються — це надто загально і незрозуміло. А от люди в темі, як Оля, знають, що зазвичай називають кіберспортом. Так називають полювання на людей.