— Не знаю, мем, — чесно одповіла Оля. — І, чесно кажучи, навіть…
Вона поморщилась і розпрямила пальці — зовнішні м’язи зап’ястя дрібно зблиснули яскристою синьо-зеленою памороззю і тут же повністю згасли, розм’якли, зробились матово-сірими…
— Як я вже сказала, — продовжила вона, — ця халепа мені не до снаги.
Янсон скерував їхній човник до резервної шлюзової секції Paradise Inside. Таким чином він мав намір провести їх на лайнер, оминаючи цілу купу марудних перевірок та узгоджень із тутешньою службою безпеки — «райські бабки», як і належить закритій корпоративній структурі, ставились до чужаків із пересторогою, якщо не сказати — неприязню. Тим паче — до військових.
Пристикувавшись, човник освітив свій десантний відсік теплим смарагдовим і одразу ж розліпив люк, лишивши саму невагому лискучу декомпресійну перетинку. Перетинка також заіскрилась зеленим, інформуючи про готовність люка, і лейтенант Доусон ліниво мовив до рудоволосого сержанта:
— Мартінес… вперед!
Просто в ту ж мить назовні вискочили обидві рядові — вони не просто вийшли чи вибігли в люк, вони немовби відштовхнулись від своїх капсул-катапульт і щупарем шмигнули в іскристу перетинку. Це було так блискавично, що Оля не розгледіла навіть їхніх постатей — якісь розмиті тіни шмигнули назовні, одна, а за нею й друга… Капрал Гуахаро вже так не спішила, вона лише швидко піднялася з крісла капсули і, зробивши легкий крок уперед, шугнула в люк, немовби була в невагомості — не так блискавично, але теж вельми спритно.
Мартінес же пройшла через перетинку звичайним, навіть дещо розслабленим кроком.
Лейтенант люб’язно пропустив Олю вперед. Вона, зітхнувши, нахилила голову — оця іскриста перетинка завше здавалася їй чимось відразливою. Хоча та не мала ні ваги, ні запаху. І навіть геть не відчувалась на дотик. Іскристе полотно перетинки ковзнуло по кожній порі Олиного лиця (бррр!..), по кожній волосині та по всій поверхні скафандра. Скафандр між тим одразу відгукнувся, вивівши перед Олиним взором:
Атмосфера ПРИДАТНА
Тиск У НОРМІ
Загальний фон У НОРМІ
Патогени НЕ ВИЯВЛЕНО
Шолом-маску НЕ АКТИВОВАНО
Збір додаткових даних…
Рядові вже стояли на майданчику віддалік, капрал — коло самого люка, широко розставивши ноги та поважно склавши руки за спиною. Сержант розслаблено прогулювалась поблизу неї, полискуючи багряними відсвітами штучної мускулатури…
Сам майданчик був досить-таки тісним — за їх «скопою», немовби з самої стіни, стирчало синювате крило та бік іншого пристикованого човника, громіздкого «боїнга», а далі, скільки сягав зір, громадились порожні розчепірені кліщі підйомників. Напроти люку розпластався вузенький, стерильно-білий майданчик — з лівого його боку тулилась до протилежної стіни прозора вахтова будочка з купою дисплеїв усередині, а з правого — маленький банківський термінал Paradise Inside. Він щось на всю силу рекламував, мигаючи яскравими голограмами. Сама протилежна стіна, ясна річ, також була суцільною рекламною панеллю — привітні усміхнені лиця множились на ній, повідаючи про «нові актуальні пропозиції» та запевняючи, що «життя — це насолода»…
Разом із тим — майданчик не був безлюдним. Над ним роями снували охоронні дрони з сяючими фіолетовими вічками, а коло прозорої будочки стояло трійко людей у фіолетово-чорних скафандрах Paradise Inside Group. Ці їхні скафандри здалися Олі піратськими копіями флотських. Ніби чимось і схожі — вугільно-чорна мускулатура полискує ядуче-фіолетовим (ясна річ!), але якась вона не така, як у Олі та десантників, якась ніби висохла та зіжмакана. А фіолетові захисні панелі на грудях, плечах та гомілках такі громіздкі, що нагадують древні лати, звисають, мов одоробла — ото і всього.
У двох охоронців коло будки шоломи були неактивовані, і видно було, що то зовсім молоді хлопці — один із розтріпаним фіолетовим ірокезом та мерехтливою сережкою-мушлею у вусі, другий чорнявий та чорношкірий, блакитноокий… А от охоронець, що стояв попереду них, був у шоломі — самі лиш фіолетові вогники очей поблискували на тьмяному дисплейному забралі. Усі троє тримали в руках продовгуваті лазерні гвинтівки цивільного вжитку з бабками-емблемами на горбиках прицілів…
Фігура в шоломі відділилась від решти і рушила назустріч Олі та Кайлу.
— Лише криптограф, — суворо проказала вона через динамік шолома.