Не для бортового чату.
Sec. Lieutenant Rushdie:
Та що там скоїлось?
Sr. Michman Ramos:
Не для чату.
Зайдеш?
Sec. Lieutenant Rushdie:
Не можу, у мене пацієнт.
Трохи згодом…
/анімоване дівча махає ручкою і виходить зі своєї кімнатки/
Надіславши останнє повідомлення, Оля пришвидшила крок і засунула руки в рукави светра, немов їй стало морозко. З бокового коридору вигулькнуло двоє десантників — Оля зрозуміла по кольору комбінезонів, хлопець і дівчина, вони про щось жваво розмовляли, а побачивши її, віддали честь, а хлопчина ще й, широко всміхнувшись, поважно кинув:
— Док…
Оля відсалютувала їм, незграбно приклавши два пальці до скроні, і повернула в коридор, з якого вони вийшли, — без навігатора було ясно, що то казарми. Та, врешті, навігатор не сперечався — дороговкази перед її взором спалахували прямо і наліво в блок Д, їм вторили інфопанелі на стінах.
Двері чотирнадцятої каюти розчинились самі, як тільки-но Оля до них наблизилась. У доволі тісній комірці з освітлювальними стінами, що нині променились білим, було ліжко і універсальний контейнер, широкоекранна інфопанель розкидалась ледь не на всю стіну напроти дверей.
«У мене таки непогана каюта», — мимохідь констатувала Ольга. Вона, в принципі, вже чула від Рамос та деяких матросів, що сержантський і солдатський особовий склад не мають навіть окремих анабіозних камер.
На ліжку сиділа сама Елізабет Уотс — досить висока, круглолиця та білобриса дівчина з короткою стрижкою. На ній був такий самий комбінезон, що й на зустрінутих Олею, — темно-синій, з тоненькими блакитними смужками специфічного маркування вздовж тіла та емблемою на обох плечах — блискавка, що влучає в планету. Дівчина сиділа, підперши голову рукою, немов її нудило, а взута чогось була у величезні домашні капці світло-рожевого кольору — це виглядало кумедно.
Десантниця побачила Олю і тут же виструнчилась.
— Мем…
Оля махнула рукою.
— Облиште, заради всього святого… Сідайте.
Десантниця із сумнівом зиркнула на розстелене ліжко, але Ольга ще раз упевнено кивнула, і та врешті всілася.
— Як самопочуття? — співчутливо спитала вона в Уотс і склала руки на грудях.
— Мем… Док… — завагалась десантниця.
— Я тут, щоб вам допомогти. Це моя робота, — Оля легенько здвигнула плечима і турботливо всміхнулась.
— Розумієте… Ніколи такого не траплялось. Зі мною. Сьогодні зранку була моя вахта, а я не могла прокинутись цілі півгодини, мене збудили, такого ніколи не траплялось.
Уотс похилила голову.
— Потім цілий день млявість, я не можу зосередитись, а зараз… — вона проникливо зиркнула Олі в очі. — Здається, мене почало нудити. Скажіть, це може бути щось серйозне?
Видно було, що вона вже не на жарт перелякана.
— Не переймайтесь — у вас банальний розсинхрон, — м’яко сказала Оля.
— Що?
— Не можна користуватись піратським софтом.
— Але я…
— Вас же попереджали — ніякого піратського софту на кораблях British Technology…
— Я…
— Ніякого піратського софту в силах безпеки ООН, ну що ж ви як малі діти?
Десантниця, здавалось, ось-ось заплаче.
— Заспокойтесь, я жартую, — м’яко всміхнулась Оля і поклала праву руку їй на плече.
Skytek Corporation (с)
Welcome to Analytics Plugin…
IDкриптографа підтверджено, доступ дозволено.
Установка з’єднання… 98 %
З’єднання встановлено.
Сканування оболонки… 30 % — сигналізував Олин інтерфейс.
Десантниця ледь повернула голову до її правиці, аж тут Оля різко підняла лівицю і клацнула пальцями перед лицем Уотс. Та підняла погляд, і Оля показала їй два пальці.
— Скільки пальців?
У цей час вона ледь помітно торкнулась двома пальцями правиці трохи нижче вуха десантниці.
Боти-агенти запущено…
Боти-агенти в середовищі…
Analytics Plugin виявив стороннє забезпечення, видалити?
Боти-агенти виконують діагностику… 15 %
Може знадобитися певний час, увімкнути таймер зворотного відліку?