Стороннє забезпечення повністю видалено.
Систему стабілізовано.
Система стабільна, інтерфейс стабільний.
Видалити боти після очистки системи?
— Два, — відповіла десантниця.
— Ну от і чудово, — кивнула Оля. — Все.
— Все? — Уотс округлила очі.
— Ну, а ви думали?
- І більш нічого не треба?
— Вас усе ще нудить?
Уотс окинула поглядом свою каюту і почала всміхатись.
— Ні… Справді, ні!
Оля всміхнулась у відповідь.
— Годинку чи дві може зберігатися млявість, можливо, будуть німіти пальці. Але навряд чи. Насправді це все такі дрібниці…
— Тобто я здорова?
— Ви й не були хворі, годі вам! Але… послухайте.
Оля всілася на постіль поруч із нею і почала пояснювати, як малій дитині.
— Сторонній софт небезпечний. Він може бути дуже небезпечним. Коли корпорація просить вас не користуватись ним, то робить це заради вашої безпеки. У першу чергу. Наразі нічого серйозного не сталось — банальний збій. Ваш інтерфейс стабілізувався б сам через кілька годин, можливо, через добу… Але якщо б ви і далі напихали себе різним мотлохом…
— Ну я всього лиш…
— Я все видалила.
— Всього лиш… — десантниця трошки спохмурніла.
— Це порно?
— Що? — десантниця вилупила очі на Ольгу.
— Я моніторила вас весь час польоту, — поблажливо всміхнулась Ольга. — Це моя робота.
— Тобто..? — десантниця, здавалось, жахнулась.
— Не наскільки детально, — примиряючись, виставила долоні Оля, все ще при цьому сміючись. — То це порно?
— Ну чому одразу… — дівчина ображено вигнула брови. — Просто… романтична історія.
— Справа не в тому, що це за дрім, — пояснила Оля. — Справа в тому, що на ньому має бути написано Skytek, а все решта — від лукавого. Ось. Якби кожен із вас послуговувався цим простим правилом… що ж, — Оля здвигнула плечима. — боюсь, моя посада на цьому кораблі б не знадобилась.
Сержант зітхнула.
— Але скайтеківскі дріми такі нудні, — вона знов злякано зиркнула на Олю. Тобто… Я хотіла сказати, що…
— Абсолютно з вами згодна, — кивнула Ольга. — Вони нудні, бо Skytek розраховує на найширшу аудиторію, ігнорує новаторство і взагалі не любить експериментів. Всесвіт безмежний, але краще не виходьте за поріг! — вона смішно перекривила голос із рекламного ролика.
Елізабет Уотс здавалось була злегка шокована.
— Але! — Оля урочисто підняла палець. — Відкрию вам секрет, якщо ви ще не в курсі. Не обов’язково вживати софт, розроблений Skytek або його дочірніми студіями.
— Тобто? Але ж ви тільки-но сказали…
— Я сказала, — Оля наголосила, — що не можна користуватись неліцензованим продуктом, а це різні речі.
Десантниця зацікавилась.
- Існує софт, який розробляють сторонні студії та компанії, але він отримує ліцензію Skytek. Звичайно, його майже не рекламують, і все таке, але в мережі він доступний — корпорація отримує від нього певний прибуток, а інакше б нащо їй було його ліцензувати? Ось, ловіть.
І Оля по внутрішній мережі скинула сержанту декілька добірок.
— Маю надію, вам припаде до смаку.
Зіниці десантниці забігали — вона роздивлялась прислані Олею файли.
— Ого, скільки тут…
— Насолоджуйтесь, — Оля піднялась із ліжка. — І одразу повідомляйте в разі чого.
— Дякую, мем!.. Док…
— Міс Рушді.
— Так, міс Рушді! Мем…
Ольга лиш крутнула головою, виходячи в блок.
Але не встигла вона й двох кроків ступити, як тут же почула писк вхідного повідомлення, і перед її взором випливло віконце текстового чату.
Sr. Michman Ramos:
Ну, ти звільнилась?
Sec. Lieutenant Rushdie:
Маю ще навідати командора, — відправила Ольга, пришвидшивши крок.
Sr. Michman Ramos:
Самого?..
Sr. Michman Ramos:
/смагляве та чорнооке анімоване дівча у величезному картузі з емблемою пазуристого шуліки на лобі розмірено чухає собі потилицю/
Sr. Michman Ramos:
Ні, я не вмовчу…
Sec. Lieutenant Rushdie:
Та, що??