Він доповідав усього тільки п’ятнадцять хвилин. В кінці виступу він виклав загальний висновок, який ми попередньо обговорили у нього в лабораторії.
— Найдоцільніше зробити перший вибух усе-таки не на Землі і не на Місяці. Річ у тому, що ми не можемо поручитися, що врахували всі випадковості, які можуть статися під час проведення досліду. Крім того, мікросонце може існувати дуже довго, і якщо воно знаходитиметься над Місяцем, то це, певно, перешкоджатиме астрономічним спостереженням, які ведуться з поверхні Місяця. Краще створити це мікросонце там, де воно нікому не завадить протягом тривалого часу. Ми пропонуємо експериментальний вибух зробити на Венері.
З його висновками погодились усі члени президії Всесвітньої Академії наук.
— І вибух зробимо, і на Венері побуваємо! — прошепотів мені на вухо Віктор Платонов. — Про це можна було тільки мріяти. Ви раді?
Я мовчки кивнув.
Подорожі! Хто з нас не мріяв у дитинстві про подорожі! Хто не уявляв себе пасажиром міжпланетного корабля, який несе тебе на Місяць, на Марс, на Венеру або ще далі, в інший зоряний світ, туди, де на тебе чекають великі відкриття і подвиги! Поїздка в незнане!.. Мрію про це, яка зародилася в голові допитливого хлопчика, що у захваті читає роман Жюля Верна і Уеллса, проносиш через усе своє життя, і в зрілому віці мрія ця так само свіжа й приваблива, як і в дитинстві. Я ніколи не думав, що на мою долю випаде таке щастя.
Тим часом на секції було порушено питання, яке схвилювало всіх присутніх. Виступав один академік.
— Ми мусимо дивитися в майбутнє, — сказав він. — Якщо ми сподіваємось за допомогою мікросонця зупинити нове зледеніння Антарктиди, то ми можемо говорити і про розтоплення — часткове чи повне — її крижаного панцира.
— А вода? Куди подіти воду від розтопленої криги? — запитав хтось із місця.
— Так, води від танення криги Антарктиди буде багато. Рівень Світового океану підніметься приблизно на сорок п’ять метрів. Але невже сучасна наука неспроможна нічого запропонувати для боротьби з повінню, крім створення штучних морів?
— Але що ми матимемо, розтопивши цю кригу? — знову прозвучало запитання з залу.
— Людство дістане у своє розпорядження материк площею лише не набагато менший за Південну Америку, — відповів промовець. — Велетенські родовища нафти, кам’яного вугілля, кольорових металів — ось чим є Антарктида! Та вже зараз слід подумати про те, що робити з водою від криги Антарктиди. І це не єдина трудність. Ми не знаємо, як позначиться потепління в районі Південного полюса на кліматі інших районів земної кулі, як зміняться морські і повітряні течії, як відбудеться на землі перерозподіл вологи й кількості опадів.
…Обговорення тривало понад дві години. Ми уважно слухали виступи вчених і все більше переконувались у тому, що створення мікросонця перестало бути справою лише нашої лабораторії. Проблема поставала все ширше, охоплюючи коло найрізноманітніших питань. Було очевидно, що для їх розв’язання потрібні будуть об’єднані зусилля різних фахівців.
Нарешті з аркушиком паперу, в руках на кафедру піднявся Джавару.
— Дозвольте підбити підсумки, — сказав вію. — Перш за все фізична секція президії Всесвітньої Академії наук дозволяє провести експеримент з мікросонцем на Венері групі торітаунських учених.
Зал обірвав його дружними оплесками.
— Крім того, — вів далі Авару, — секція вважає за доцільне розпочати роботу ‘над питанням про можливість розтопити кригу Антарктиди. Тому я ставлю на голосування пропозицію про організацію спеціального науково-дослідного інституту мікросонця. Від творців проекту мікросонця вимагатимуться в найближчий термін точні дані про його енергетичні можливості. Роботи буде багато.
Фізична секція ухвалила обидві пропозиції. Другого дня рано-вранці ми вилетіли назад у Торітаун.
Розділ восьмий
ГОТУВАННЯ ДОСЛІДУ
— Перед нами зараз троє серйозних завдань, — сказала Олена Миколаївна на нараді в лабораторії, коли ми повернулись із Москви. — Перше — розробити проект великого атомного заряду, з якого буде створене мікросонце. Друге — створити невелику ракету-носія атомного заряду. Третє — створити електростатичні пристрої для керування мікросонцем. Щоб розв’язати ці завдання, співробітники лабораторії мусять поділитись на три групи. Але наш колектив складатиме лише ядро. Часу в нас дуже мало, і тому на допомогу нам виділено дві організації: Мельбурнський ракетобудівний інститут і Делійський електроенергетичний завод. Крім того, ми можемо залучати до роботи й інші організації. А тепер подумайте, хто в якій групі працюватиме.