— Що саме?
— Усе просто! В ящику ми встановила напівпровідникові холодильники, щоб підтримувати температуру біля дванадцяти градусів Цельсія. Так?
— Авжеж.
— Ну, так от. Я випадково ввімкнула холодильник навпаки, переплутавши кінці дротів, і замість холодильника вийшов нагрівальний напівпровідниковий прилад…
— Іншими словами… — кивнувши, почав було Ерилік.
— Іншими словами, — закінчила свою думку Суорі, — цей ящик перетворився на інкубатор.
— Так чи інакше, а перший ручний диплодок є, і йому треба дати ім’я, — сказав Чжу Фан-ші.
Думка всім припала до вподоби, і, мов із рогу достатку, посипались пропозиції:
— Космос!
— Пілот!
— Ні, Астронавт!
— Турист!
— Астероїд!
Після недовгої суперечки вирішено було назвати диплодока Астронавтом.
…Ракетоплан швидко мчить до Землі. Останні години польоту. Ми сядемо в Австралії. Нашу рідну планету всю видно в ілюмінатор мов на долоні.
Астронавт з’їв усі наші запаси і випив усю воду. Другий день ми без їжі й води.
Перед самою посадкою Чжу Фан-ші закутав диплодока у наші ковдри та підвісив його на міцних гумових розтяжках посеред вантажного відсіку. Астронавт реве і рветься геть.
Ще година — і ми на Землі!
Розділ дванадцятий
НА КОРАЛОВОМУ МОРІ
Східний берег Австралії відокремлений від теплого Коралового моря довгою вервечкою коралових рифів. Цей природний бар’єр, створений за віки дрібними живими істотами, приймає на себе перші грізні удари океанського припливу.
Удень тут жарко, сонце пече нещадно. Повітря вогке і задушливе; легкі пориви вітру не дають полегшення. Зате ввечері легкий бриз,
який дме з берега, доносить до островів аромати тропічних квітів, гіркуватий запах моря, а разом з ними і життєдайну прохолоду.
Над одним із таких коралових островів, недалеко від тваринницької ферми, де працювала Аня, було споруджено велику баню, обтягнуту напівпрозорою міцною плівкою. На острові спорудили спеціальну повітронадувну станцію, яка мала регулювати склад повітря під банею, збагачуючи його вуглекислим газом, а також автоматично підтримувати визначену температуру і вологість повітря, зменшуючи чи збільшуючи їх у разі потреби. Неподалік на материку було зведено триповерховий будинок для тих, хто мав провадити спостереження за тваринами й рослинами з Венери.
Нарешті ж то ми поскидали скафандри просто неба і пожадливо вдихали свіже повітря Землі. Може, з незвички, а може, від радості у нас злегка паморочилося в голові.
— Ех, та й гарно ж тут! — увесь час вигукував то один, то інший. — Погляньте, яке сонце! А повітря! Море! Небо!
Тільки одна обставина затьмарювала нашу радість: у нас почався десятиденний карантин, і до нас, мов до зачумлених, не пускали жодної людини, котра не пройшла спеціального курсу щеплень. Доводилось задовольнятися розмовами по телефону, телевізійними передачами, а ми так скучили за людьми, що нам цього було вже недостатньо.
Наших тварин ми перевезли на атол, в «куточок Венери».
Увага всіх була прикута, звичайно, до Астронавта. А той досить швидко звикся з незнайомою обстановкою. Опинившись під склепінням, він принюхався, відчув знайомий запах вуглекислого газу, чхнув кілька разів, протяжно заревів і, скоряючись могутньому інстинктові, бігцем кинувся до води. Ніхто його не вчив плавати, ніколи він не бачив, як це робили його родичі на Венері, та зразу ж відчув себе в рідній стихії і, заревівши від задоволення пірнув кілька разів з головою у воду та запрацював дужим хвостом.
Понад краєм лагуни ми висадили привезене нами насіння різних рослин.
Після цього ми знову розділились на групи, щоб закінчити звіти про виконану нами велику роботу.
А тим часом під прозорою банею на острові творилися чудеса. Ми не вірили власним очам: тільки вчора висіяне насіння рослин за один день проросло, вигналося більше ніж на метр заввишки і тепер красувалось понад краєм лагуни, плавно похитуючи своїм соковитим широким листям.
— Неймовірно! — вигукнув Гапек.
— Факти — вперта річ, — заперечив йому Анрі Ламель. — Наші папороті показали рекордну швидкість росту, в декілька разів більшу за бамбук.
Ми пильно оглянули молоді рослини. Вони у всьому були схожі на дорослих, тільки листки їхні ще не мали спор та кисневі мішечки при основі листків ще були порожні: на створення запасів кисню та появу спор часу потребувалось більше, аніж на ріст самої рослини.