Він притиснув «люгер» до спини хлопчика-водія, показав на дросель і швидко змахнув кулаком. "Повний вперед!"
Потужний двигун ревів, танк рвався вперед. Водій клацнув вимикачем, і потужний промінь світла пронизав вузьку дорогу. Нік знав, що світло привабить літаки, як метеликів, але треба було ризикувати. Якщо вони перекинуться чи застрягнуть, їм кінець. І, можливо, китайці не мали тут нічних бійців.
У люку з'явилося обличчя Фань Су. Вона склала долоні і крикнула Ніку: «Ми під'їжджаємо до головної дороги. Ми повертаємо ліворуч. До Шам Чуна трохи більше чотирьох миль. Але міст там…»
Нік підняв руку. "Я знаю", - крикнув він у відповідь. «Лише один міст, і це залізничний міст, і він вузький. І що? Ми проходимо його, от і все. Просто тримайся і молись, Су, усім богам, у яких ти віриш. Чи є ще якісь ознаки контрольно-пропускного пункту? бути нашою першою справжньою проблемою”.
Вона нахилилася до люка, її блідо-лимонне обличчя почервоніло. Ще ні, але хвилину тому я бачила вогні. Ми повинні скоро проїхати один. Що нам робити, Ніке? Спробувати блефувати – чи розбити його?»
«Як ви вважаєте, ви можете обдурити їх? Чи є в китайській армії дівчата-танкісти?
Фань Су пірнула назад, щоб направити водія. Вона знову засунула обличчя в люк. "Я не знаю. Я сумніваюся в цьому. У будь-якому випадку вони напевно будуть підозрілими, китайці не надто багато рухаються ночами. Вони можуть захотіти подивитися наші документи за умови суворої охорони». Вона озирнулася на генерала, який катався і розгойдувався на сидінні навідника, якого тримав тільки солом'яний трос. "Як він?"
«Він дихав востаннє, коли я дивився. Ми не можемо зараз турбуватися про нього. Якщо ми не пройдемо через це, він все одно мертвий. Ми всі також».
Фань Су випростався. Вона крикнула в люк: «Доведеться їхати, Нік! Їх попередили. Вантажівки блокують дорогу».
"Спускайся сюди і закрий люк танка", - наказав він. «Поспішай. Скажи цьому хлопцю, щоб він ехад повільніше, доки я не скажу, а потім погнав».
Дівчина залізла в танк і зачинила люк башти. Нік посадив її на місце стрільця і простяг їй "Люгер". «Тримай це при собі. І використовуй кулемети. Знаєш як?
Вона кивнула головою.
«Стріляйте у все, що трапляється на нашому шляху. Але слідкуйте за водієм. Я буду зайнятий великою гарматою та вогнеметом». Він стиснув її коліно. "Ми збираємося зробити це, люба".
Фань Су обмінявся з водієм кількома різкими словами. Він відповів твердим голосом, і його темний погляд без страху зустрівся з Ніком.
"Я не думаю, що нам потрібно турбуватися про нього зараз", - сказала дівчина Ніку. «Він хоче досягти цього так само, як і ми. Він каже, що вони вб'ють його зараз, незважаючи ні на що. Він не був добрим солдатом Китаю».
Посмішка Ніка Картера була похмурою. «Він був би мертвий, якби він був ним. Добре – скажи йому, щоб він відкрив її. На повній швидкості. Все, що в неї є, просто у бар'єра!»
Нік встромив снаряд у затвор великої зброї. Він глянув на дорогу. Контрольно-пропускний пункт був освітлений повністю. Вантажівки були поставлені в центр дороги, принаймні півдюжини з них, дві в глибині.
Танк тепер набирав швидкість. Ці Т54 могли розвивати максимальну швидкість близько 40 миль. Танк почав підстрибувати і нишпорити, коли гусениці врізалися в ями на нерівній ґрунтовій дорозі.
З-під засипки з мішків з піском Нік побачив автомат, що миготить синьо-жовтогарячим полум'ям.
Нік посміхнувся. Хлопчики стріляють із пращі! Він повернув кулемет у бік огорожі, стріляючи без мети, і відпустив її. Пролунав рев і спалах. Рушниця смикнулася і відскочила назад, і сморід вибухівки змішався зі знайомим запахом олії, гарячої олії та затхлого дихання. Частина облицювання йшла вгору.
Чи не постріл на любителя!
Нік повернув сопло полум'я і направив його до мертвої точки вантажівок, що блокують дорогу. Він натиснув на спусковий гачок. Давай, Драконе!
Сотня футів вогню вдарила попереду танка у центр вантажівок. Дихання палаючий дракон. Маслянисте полум'я вигиналося, потріскувало і спалювало все, що стосувалося. Бензобаки в вантажівках спалахнули і з червоним свистом злетіли вгору. Вантажівки вже горіли, як розпалювання.