— «Дощ ущух», «водитися з чортом» — це мені щось нагадує.
Індикатор повідомив про кінець звукового запису. Гнучка трубка вислизнула з апарату. Передавальний механізм ще трохи вібрував, перш ніж агрегат зупинився.
Зззз позіхнув.
— Це все? — нудьгуючи запитав він.
Кккк кивнув головою.
— Все, — відповів люб’язно.
— Неймовірно, які нерозумні були ті люди. Дурні й зарозумілі. «Чарівний стрілець» і керовані кулі: яка недоладна нісенітниця! Звідки той запис?
— Середня область так званого старого континенту. Координати 14–10 до 35, 50 до 50–20. Децентралізований сейф. При попередніх дослідженнях його не зауважили.
— То це прадавня історія. Ці апарати вживали ще в післяатомному віці, чи не так?
— Як виняток. Приблизно сто двадцять третє повернення.
— Цілком можливо. Але доба — це не виправдання. Ви чули, що вони патякали про мерогад ад… — адгезичного рефлексу?
— Чув. Але це не єдина думка. Досить довгий час це сприймалось як істина. Блеф виготовлювача зброї! Приховуючий маневр навколо відкриття Ксетоза. Було TD, а пропагандисти вигадали одуда й рись.
— Ти гадаєш, що це була випадковість — цей зв’язок з «Чарівним стрільцем»?
— Зовсім ні. Замір. Коли Ксетоз працював над проектом мініатюризованих В-снарядів, то поплутали Веббера з Вебером і помилково подали йому якусь інформацію про виконання опери з архаїчною назвою «Чарівні кулі». Його це захопило. Він звелів прислати йому копії і документацію. Особливо сподобалась йому сцена лиття куль — і з початкових складів заклинання він утворив абревіатуру для означення типу Wonder — Arms — New — Bullet[16]…
— Таким чином, жодного загадкового передбачення, як вважав той… ехм… Лоран. Так. Все можна пояснити природно. Дивно, як ти взагалі прийшов до цього? Як ти про це дізнався?
— Секретар повинен все знати. Я вже раніше проінформувався. Він подивився на стелю, де непомітно вбудовано невелику інформаційну касету.
— То це й є твоє диво? Невже врешті решт тобі вдалося це зробити? Здається, воно діє, — якщо, звичайно, ти не жартуєш.
Кккк тактовно посміхнувся.
— Я готовий відповідати на будь-яке ваше питання.
— Кажеш, будь-яке? Обережно! Є проблеми, які намагалися й досі намагаються вирішити армії вчених і цілі плеяди машин!
— Природно. Я думав про поточну інформацію, сучасну та історичну.
— Завдяки тому. Але і тут є деякі загадки. Наприклад Леклєр…
— Один момент. Ви бажаєте проінформуватись прямим чи опосередкованим аперцепційним шляхом?
— Я б охоче випробував би обидва: спочатку прямий.
— Добре. Сідайте сюди. Прошу, запитуйте.
— Що відомо про Жана Марі Леклєра? Вистачить основних даних.
Зззз відчув легке поколювання в потилиці. Він сприймав:
Народився 10 квітня 1697 року в Ліоні.
Син виготовлювача ламбрекенів із позументами. Артист балету в Турині.
Учень Соміса в грі на скрипці.
Рипієніст[17] в оркестрі Паризької опери.
Член королівської капели.
Опера «Глаукас і Сцілла», виконана 1747 року. Приватні уроки.
Написав 76 сонат для скрипки і…
Зззз нетерпляче махнув рукою.
— Правильно. Все це я знаю. Також і те, що Леклєр вмер у ніч з 22 на 23 жовтня 1764 року в Парижі. Але як? Його вбили за таємничих обставин, і я питаю, — він уп’явся поглядом в стелю, — що то за обставини? Хто вбив Леклєра і навіщо?
Кккк бачив зосереджене обличчя колеги, спочатку спокійне, але потім украй здивоване. Чим далі, тим все більш пожвавлено реагував Зззз на зміст інформації, аж поки не витримав і загорлав:
— То що там? Антуан Ремі? Але ж то був молодший брат… Ага.
Рухом руки Зззз показав секретареві, щоб той сів.
— Це варто послухати. Дуже цікаво… Банкрот Лоу? Так давно? Що він вкрав у нього? Скрипку? Й цим… справді? Запаяна скляна посудина з летючого… настроєна на флажолет, яким Жан Марі закінчив свої музичні вправи… при перших звуках скло тріснуло… так, так, це можливо.
Зззз повернувся до секретаря.
— Ти бачиш, це мені не спало на думку. Такий заяложений трюк. Але я б хотів довідатись, звідки взявся цей твій пристрій. Авжеж не вигадав ти сам?
Кккк заперечливо простяг руки…
Вона вибачливо приклала руку до коліна.
Він розчаровано дивився на порожню касету.
— Я не вірю, що збереглася лише та єдина відеофонічна фаза. Треба добре все переглянути. Там повинно бути продовження. Хоча б лише звуковий записі Ця нісенітниця про Леклєра — лише маскувальний маневр. Кккк був найкращим музичним шпигуном свого часу. Його «Мікроінформа» — прекрасний пристрій, диво техніки інформації. Більше того: тривалий запис зображення, звукова реєстрація з найтоншою диференціацією і — взагалі перша спроба уловлення уявлень у процесі творчості. Наукова перспектива: точне визначення процесу. Головна мета — комерційна: матеріал для біржі мелодій. Тому він прийняв посаду у Зззз — останнього геніального композитора.