За вказівкою тренера, дівчата стрибнули в басейн. Альма, сівши на стартову тумбочку, спостерігала, як вони плавають.
— Скажіть, будь ласка, ви Альма Гуц? — Посельська стояла за її спиною.
— Так, саме так і є, — не оглянувшись, відповіла жінка.
— Я зарахована у вашу групу.
Альма Гуц обернулася до Посельської і неквапливо оглянула її. В міру того, як вона зводила очі, в них все виразніше відбивалася зацікавленість.
— О, звідки ти, чудове дитя? — низьким голосом проворкувала Альма і подала Наташі руку.
— Мене звуть Анна. Анна Лорх, студентка інженерно-будівельного інституту, — майже з кніксеном відрекомендувалася Посельська.
— Сідай! — Альма Гуц вказала на стартову тумбочку. — Який у тебе чудовий костюмчик!.. Скільки?
— Що — скільки? — здивувалася Наташа.
— Скільки коштує ця розкіш?
— А! Я не знаю, його купував мій тато, здається, в американському секторі.
— О! Я бачу, тобі пощастило й на тата! — Альма помацала рукою костюм. — Безсумнівно: Мейд ін Ю-Ес-Ей. Чарівно!.. Ну, а що ми вміємо робити у воді?
— Нічого.
— Не вміємо навіть плавати?
— Просто плавати вмію. І довго.
Наташа могла б додати, як вона ще десятикласницею навзаводи перепливала у себе в Горькому Волгу. Але про це вона, звичайно, змовчала.
— Покажи руками, яким стилем ти любиш плавати?
Посельська показала.
— О! Це так званий російський стиль. Почнемо з того, що його треба назавжди забути.
— Чому він російський? — образилася Посельська. — Мене вчив так плавати мій тато. А він морський офіцер рейху.
— Он як? — Альма Гуц буквально вп’ялася своїми гострими очицями в обличчя Наташі. — Добре, що ти образилася. Але, на жаль, це факт. Так плавають усі російські солдати, я сама бачила. Але чорт з ними, з росіянами, правда?
Посельська кивнула головою.
— Якщо ти можеш плавати довго, я тренуватиму тебе на великі дистанції. Хочеш?
— Згодна.
— Отже, до діла! Займай першу доріжку і пливи. Плавай, поки не стомишся, а я засічу час і подивлюсь, як ти виглядаєш у воді. — Альма поплескала Наташу долонею по спині: — Вперед Анна Лорх!
Посельська стрибнула у воду і, щоб не показувати свій російський стиль, попливла на боку, викидаючи над водою тільки одну руку. Вона не лічила, скільки разів перепливла басейн, але побачила, що багато хто стежить за нею. Це підохочувало. Та ось Альма Гуц подала їй знак, щоб вона вилазила з басейну.
— Чудово, Ані! — промовила вона, обмацуючи поглядом немов виточену фігуру Наташі. — Клянусь аллахом, через рік, а може й раніше, ти побачиш свій портрет у газетах або я зречусь спеціальності тренера. Йди одягайся і зайди в бар. Нам треба поговорити.
В барі вони сиділи за маленьким столиком біля оркестру. Альму тут знали всі.
— Якщо можна, тихше! — гукнула вона музикантам.
Трубач, який керував оркестром, підійшов до краю естради і подав їй руку!
— Ваше прохання для нас — наказ!
Альма Гуц замовила кофе і тістечка.
— Я не заперечувала б, — сказала вона Наташі, — розвести кофе коньяком, але вдень тут міцного не подають: оберігають здоров’я робітничого класу! — Вона засміялася. — А ти в яких стосунках з міцними напоями?
— Я ж хочу стати спортсменкою… — Посельська навмисне уникала прямих відповідей.
— А якщо тренер скаже, що в невеликій дозі можна?
— Якщо можна, значить, можна, — посміхнулася Наташа.
— Знай. Я ненавиджу спортсменів-аскетів. Моя теорія: спортсмен повинен жити нормальним, повнокровним життям. Яка користь, коли один аскет, забувши, що таке життя, здобуде світовий рекорд!
— Це, мабуть, правильно, — трохи збентежено сказала Наташа.
— Ну, я бачу, ми знайдемо спільну мову. Тепер ось що. Я працюю одночасно в трьох басейнах, — Альма підморгнула і зробила пальцями жест, який мав означати, що їй потрібні гроші. — Треную цілі череди безнадійних телиць. На жаль, така доля всіх хороших тренерів. Але. якщо зненацька в наші руки попадає екземплярчик з перспективою, як ось ти, ми робимо ставку на нього. Для мене теж важливо, щоб в один чудовий день в газеті поряд з прізвищем рекордсмена стояло: «Тренер Альма Гуц». Слава — дрібниця, йдеться про марку фірми. Це позначається на оплаті праці. Я кажу тобі про все відверто. Знаю — ти мене зрозумієш правильно.
— Я розумію, — тихо промовила Наташа.
— Так от: я роблю ставку на тебе, а це означає, що тобі доведеться стати моєю тінню і тренуватися одразу в трьох басейнах. Офіціальний розклад висітиме тут, а приходитимеш ти туди, куди я скажу. Згодна?