Інтерпол не мав також успіху в розшуках ще одного героя цієї афери — капітана Ахіллеса Боргуліса. Грецька поліція категорично відповіла, що про таку особу взагалі даних не має. Не вдалося також знайти жодного доказу, щоб якась грецька установа видала на це прізвище робочий диплом капітана далекого плавання. Не допомогли аргументи страхової компанії «Ллойдс оф Лондон», нібито цей капітан добре відомий їй хоча б тому, що до «Куретаке-Мару» ще три кораблі, на яких він був капітаном, пішли на дно. Страхова компанія казала своє, а греки — своє.
Майже в ту саму пору один грецький громадянин, який заробив, мабуть, трохи грошей за кордоном, повернувся на батьківщину. Місцем свого проживання він обрав гарний острів Родос і почав будувати готель з рестораном. Грецький уряд дуже зацікавлений у розвитку туристичної бази, особливо на островах, які значно відстають у цій галузі від району Афін.
Тому діловитий реемігрант мав підтримку на острові не лише з боку місцевої адміністрації, але й з боку банків, які надали йому дешеві довгострокові кредити.
Уважна людина могла б помітити, що новий власник готелю дуже схожий на старого морського вовка, що відважно борознив моря й океани.
Готель був сучасний і водночас затишний. В ресторані подавали смачні страви, характерні для грецької кухні, серед них чудовий салат з креветок. Цю кухню хвалили як іноземці, так і місцеві жителі. Отже, прибутки були забезпечені.
Лише після кількох термінових запитів поліція Південно-Африканської Республіки відповіла, що їй нічого не відомо про привезену звідкись вольфрамову руду. Про корабель «Куретаке-Мару» вона також нічого не знала.
Інспектори Інтерполу добралися навіть до Стамбула. Їхні колеги з турецької поліції не дозволили турбувати такого шанованого бізнесмена, як Ганс Ціммерман. Проте сам він не ухилявся від розмови з інспектором Інтерполу. Ціммерман визнав, що він знає Міллера. Познайомився з ним кілька років тому, коли продав йому свою цюріхську фірму. Йому навіть на думку не спало, що такий поважний швейцарець може виявитись аферистом. Дуже йому прикро з цього приводу, але він сподівається, що Скотленд-Ярд спіймає авантюриста. Адже чоловік з таким рубцем на щоці не зможе довго ховатися, бо тут не допоможе жодна пластична операція.
А полковник Аткінс і далі подорожував по світі, захоплювався пам'ятками давніх культур, знайомився з новими людьми. Він був товариською, добре вихованою людиною і вмів подобатися. З кожної країни полковник посилав давнім і новим друзям кольорові картки з екзотичними марками.
Розділ XIX
ЧАС РОБИТЬ СВОЄ
Час робить своє. Велика афера з потопленням «Куретаке-Мару», яка набрала широкого розголосу в усьому світі, поволі відступала на задній план. Це було на руку Скотленд-Ярдові та поліції декількох країн, бо вони не мали чим похвалитися. Нікого не віддали до суду. Головний герой цієї афери, нібито швейцарець Антон Міллер, наче в воду канув. Не тільки не вдалося затримати чоловіка з характерним рубцем на лівій щоці, але навіть установити, як цей чоловік виглядав і яке було його справжнє прізвище. Цю таємницю знав лише Ганс Ціммерман — дуже поважаний житель Стамбула й одного з Принцевих островів, але ніхто в нього не запитав про це, та й запитувати було марно.
Фредерік Габон, збанкрутілий на цьому контракті ліванець з американським паспортом, повторював усім, скільки йому довелося викинути грошей на цю так добре сплановану аферу Антона Міллера. Він, мабуть, добре підупав на здоров'ї або ж почав погано переносити лондонський клімат, бо раптом продав свою Ліверпульську суднову компанію разом зі своїми апартаментами на Вікторія-стріт і купив зручний палацик в іспанському колоніальному стилі в містечку Файрхоуп, розташованому на березі Мексіканської затоки поблизу Нового Орлеана. Зараз він має власний пляж з білим-білісіньким піском, який нічим не нагадує вольфрамової руди. Біля невеличкої пристані погойдується струнка яхта. Пан Габон займається парусним спортом, іноді ловить рибу, часто приймає гостей, особливо гарних жінок. Його справи йдуть напрочуд добре як на людину, котра нібито багато втратила на операції «Вольфрам». Часом, щоб не втратити навику, він грає на біржі. І переважно з успіхом. Купує здебільшого акції золотих копалень та оборонної промисловості.
Арнонд Фок, взірець голландської працьовитості й чесності, також примирився з долею, яка не дозволила йому заробити більше на операціях з бразільською рудою. Власник компанії «Фоссілз трейдінг» зараз рідко буває у Голландії. Він-бо купив в іспанському місті Сан-Себастьяні розкішну віллу, чим дуже задоволений, і звідти керує своєю компанією.