Полуночної години дожидайте”.Тоді козаки один одного одмикали,Кайдани із рук, із ніг не скидали,Полуночної години дожидали.А Самійло Кішка чогось догадав,За бідного невольника ланцюгами втроє себе прийняв,Полуночної години дожидав.Стала полуночная година наступати,Став Алкан-баша з військом до галери прибувати,То до галери прибував, словами промовляв:“Ви, турки-яничари, помаленьку ячіте,Мойого вірного клюшника не збудіте;Самі ж добре поміж рядами проходжайте,Всякого чоловіка осмотряйте,Бо тепера він підгуляв,Щоб кому пільги не дав”.То турки-яничари свічі у руки брали,Поміж рядів походжали,Всякого чоловіка осмотряли…Бог поміч: за замок руками не торкали!“Алкане-башо, безпечно почивай;Доброго і вірного клюшника маєш:Він бідного невольника з ряду до ряду посаджав,По три, по два старії кайдани посправляв.А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв”.Тоді турки-яничари у галеру входжали,Безпечно спати лягали,А котрії хмільні бували, на сон знемагали,Коло пристані Козловської спати полягали.Тоді Кішка Самійло полуночної години дождав,Сам між козаків устав,Кайдани із рук, із ніг у Чорне море пороняв;У галеру входжає, козаків пробуджає,Шаблі булатні на вибір вибирає,До козаків промовляє:“Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте,Ясини не вчиніте;Ні которого турчина в галері не збудіте!…”То козаки добре зачували:Самі з себе кайдани скидали,У Чорнеє море метали,Ясини не вчинили,Ні одного турчина в галері не збудили.Тоді Кішка Самійло до козаків промовляє:“Ви, козаки-молодці, добре, браття, дбайте:Од города Козлова забігайте,Турків-яничарів у пень рубайте,Которих живцем у Чорнеє море метайте!”Тоді козаки од города Козлова забігали,Турків-яничарів у пень рубали,Которих живцем у Чорне море метали.А Кішка Самійло Алкана-башу із ліжка взяв,На три часті розтяв,У Чорнеє море пометав,До козаків промовляв:“Панове-молодці! Добре дбайте:Всіх у Чорнеє море метайте,Тільки ляха-потурнака не рубайте, -Міждо військом для порядку за яризувійськового зоставляйте”.Тоді козаки добре дбали:Всіх турків у Чорнеє море пометали.Тільки ляха-потурнака не зрубали, -Міждо військом для порядку за яризувійськового зоставляли.Тоді галеру од пристані одпускали,Самі Чорним морем далеко гуляли.Та ще у неділю, барзо рано-пораненьку,Не сива зозуля закувала,Як дівка-санджаківка коло пристані походжалаТа білі руки ламала, словами промовляла.“Алкане-башо, трапезунське княжате!Нащо ти на мене такеє великеє пересердів маєш,Що од мене сьогодні барзо рано виїжджаєш?Коли б була од матеріСорому і наруги прийняла,З тобою хоч єдину ніч перебувала!”Скоро ся тоє промовляли,Галеру од пристані одпускали,Самі Чорним морем далеко гуляли.А ще у неділенькуУ полуденну годиноньку,Лях-потурнак од сна пробуждав,По галері поглядає, що ні єдиного турчинав галері немає.Тоді лях-потурнак із ліжка вставав,До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає.“Ой Кішко Самійле, гетьмане запорозький,Батьку козацький! Не будь же ти на мене,Як я був наостанці мого віку до тебе!Бог тобі допоміг неприятеля побідити,Та не вмітимеш у землю християнську входити!Добре вчини:Половину козаків у окови до опачин посади,А половину у турецькеє дорогеє плаття наряди:Бо ще будемо од города Козлова до города Цареграда гуляти,Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати,Будуть Алкана-башу з дівкою-санджаківкоюПо зальотах поздоровляти;То як будеш одвіт давати?…”Як лях-потурнак научав,Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив:Половину козаків до опанчин у окови посадив,А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив.Стали од города Козлова до города Цареграда гуляти,Стали із Цареграда дванадцять галер вибігатиІ галеру із гармати торкати,Стали Алкана-башу з дівкою-санджаківкоюПо зальотах поздоровляти.То лях-потурнак чогось догадав:Сам на чердак виступав.Турецьким біленьким завивалом махав;Раз то мовить по-грецьки,Удруге - по-турецьки,Каже: “Ви, турки-яничари, помаленьку, браття, ячіте,Од галери одверніте:Бо тепера він підгуляв, на упокої почиває,На похмілля знемагає,До вас не встане, голови не зведе.Казав: як буду назад гуляти,То не буду вашої милості й повік забувати”.Тоді турки-яничари од галери одвертали,До города Цареграда убігали,Із дванадцяти штук гармат гримали,Ясу воздавали.Тоді козаки собі добре дбали:Сім штук гармат собі риштували,Ясу воздавали, На Лиман-ріку іспадали,К Дніпру-Славуті низенько уклоняли:“Хвалим тя, господи, і благодарим!Були п'ятдесят чотири роки у неволі,А тепер чи не дасть нам бог хоть час по волі!”А у Тендрові-острові Семен СкалозубЗ військом на заставі стоявТа на тую галеру поглядав,До козаків словами промовляв:“Козаки, панове-молодці!Що сяя галера: чи блудить,Чи світом нудить!Чи много люду козацького має,Чи за великою здобиччю ганяє?То ви добре дбайте:По дві штук гармат набивайте,Тую галеру з грізної гармати привітайте,Гостинця їй дайте”.Тоді козаки теє зачували,До його промовляли:“Семене Скалозубе, гетьмане запорозький,Батьку козацький!Десь ти сам боїшсяІ нас, козаків, страмишся:Єсть сяя галера не блудить,Ні світом нудить,Ні много козацького люду має,Ні за великою здобиччю ганяє;Се, може, є давній, бідний невольник із неволі утікає…”То Семен Скалозуб теє зачуває,До козаків промовляє:“А ви таки віри не доймайте,Хоч по дві.гармати набивайте,Тую галеру із грізної гармати привітайте,Гостинця їй дайте.Як турки-яничари, то у пень рубайте,А як бідний невольник, то помочі дайте!”Тоді козаки, як діти, негаразд починали:По дві штуки гармат набивали,Тую галеру із грізної гармати привітали,Три дошки у судні вибивали,Води Дніпрової пускали…Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозький,Чогось догадав,Сам на чердак виступав,Червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені виймав;Розпустив, до води похилив,Сам низенько уклонив:“Козаки, панове-молодці!Ця галера не блудить,Ні світом нудить,НІ много люду козацького має,Ні за великою здобиччю ганяє:Се єсть давній бідний невольник,Кішка Самійло із неволі утікає.Були п'ятдесят чотири годи у неволі,Тепер чи не дасть нам бог хоч час по волі!”Тоді козаки у каюки скакали,Тую галеру за мальовані облавки брали.Та на пристань стягали,Од дуба до дубаНа Семена СкалозубаПаювали,Тую галеру та на пристань стягали.Тоді златосинії киндяки - на козаки,Златоглаві - на отамани,Турецькую білу габу - на козаки на біляки;А галеру на пожар спускали.А срібло-злото на три часті пайовали:Першу часть брали, на церкви накладалиНа святого Межигірського Спаса,На Трахтемирівський монастир,На святую Січовую Покрову давали,Которі давнім козацьким скарбом будували,Щоб за їх, встаючи й лягаючи,Милосердного бога благали;А другую часть поміж собою пайовали;А третю часть брали,Очертами сідали,Пили та гуляли,Із семип'ядних пищалей гримали,Кішку Самійла поздоровляли:“Здоров, - кажуть, - здоров, Кішко Самійле,Гетьмане запорозький!Не загинув єси у неволі,Не загинеш із нами, козаками, по волі!”