Выбрать главу
Полуночної години дожидайте”. Тоді козаки один одного одмикали, Кайдани із рук, із ніг не скидали, Полуночної години дожидали. А Самійло Кішка чогось догадав, За бідного невольника ланцюгами втроє себе прийняв, Полуночної години дожидав. Стала полуночная година наступати, Став Алкан-баша з військом до галери прибувати, То до галери прибував, словами промовляв: “Ви, турки-яничари, помаленьку ячіте, Мойого вірного клюшника не збудіте; Самі ж добре поміж рядами проходжайте, Всякого чоловіка осмотряйте, Бо тепера він підгуляв, Щоб кому пільги не дав”. То турки-яничари свічі у руки брали, Поміж рядів походжали, Всякого чоловіка осмотряли… Бог поміч: за замок руками не торкали! “Алкане-башо, безпечно почивай; Доброго і вірного клюшника маєш: Він бідного невольника з ряду до ряду посаджав, По три, по два старії кайдани посправляв. А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв”. Тоді турки-яничари у галеру входжали, Безпечно спати лягали, А котрії хмільні бували, на сон знемагали, Коло пристані Козловської спати полягали. Тоді Кішка Самійло полуночної години дождав, Сам між козаків устав, Кайдани із рук, із ніг у Чорне море пороняв; У галеру входжає, козаків пробуджає, Шаблі булатні на вибір вибирає, До козаків промовляє: “Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте, Ясини не вчиніте; Ні которого турчина в галері не збудіте!…” То козаки добре зачували: Самі з себе кайдани скидали, У Чорнеє море метали, Ясини не вчинили, Ні одного турчина в галері не збудили. Тоді Кішка Самійло до козаків промовляє: “Ви, козаки-молодці, добре, браття, дбайте: Од города Козлова забігайте, Турків-яничарів у пень рубайте, Которих живцем у Чорнеє море метайте!” Тоді козаки од города Козлова забігали, Турків-яничарів у пень рубали, Которих живцем у Чорне море метали. А Кішка Самійло Алкана-башу із ліжка взяв, На три часті розтяв, У Чорнеє море пометав, До козаків промовляв: “Панове-молодці! Добре дбайте: Всіх у Чорнеє море метайте, Тільки ляха-потурнака не рубайте, - Міждо військом для порядку за яризу військового зоставляйте”. Тоді козаки добре дбали: Всіх турків у Чорнеє море пометали. Тільки ляха-потурнака не зрубали, - Міждо військом для порядку за яризу військового зоставляли. Тоді галеру од пристані одпускали, Самі Чорним морем далеко гуляли. Та ще у неділю, барзо рано-пораненьку, Не сива зозуля закувала, Як дівка-санджаківка коло пристані походжала
Та білі руки ламала, словами промовляла. “Алкане-башо, трапезунське княжате! Нащо ти на мене такеє великеє пересердів маєш, Що од мене сьогодні барзо рано виїжджаєш? Коли б була од матері Сорому і наруги прийняла, З тобою хоч єдину ніч перебувала!” Скоро ся тоє промовляли, Галеру од пристані одпускали, Самі Чорним морем далеко гуляли. А ще у неділеньку У полуденну годиноньку, Лях-потурнак од сна пробуждав, По галері поглядає, що ні єдиного турчина в галері немає. Тоді лях-потурнак із ліжка вставав, До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає. “Ой Кішко Самійле, гетьмане запорозький, Батьку козацький! Не будь же ти на мене, Як я був наостанці мого віку до тебе! Бог тобі допоміг неприятеля побідити, Та не вмітимеш у землю християнську входити! Добре вчини: Половину козаків у окови до опачин посади, А половину у турецькеє дорогеє плаття наряди: Бо ще будемо од города Козлова до города Цареграда гуляти, Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати, Будуть Алкана-башу з дівкою-санджаківкою По зальотах поздоровляти; То як будеш одвіт давати?…” Як лях-потурнак научав, Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив: Половину козаків до опанчин у окови посадив, А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив. Стали од города Козлова до города Цареграда гуляти, Стали із Цареграда дванадцять галер вибігати І галеру із гармати торкати, Стали Алкана-башу з дівкою-санджаківкою По зальотах поздоровляти. То лях-потурнак чогось догадав: Сам на чердак виступав. Турецьким біленьким завивалом махав; Раз то мовить по-грецьки, Удруге - по-турецьки, Каже: “Ви, турки-яничари, помаленьку, браття, ячіте, Од галери одверніте: Бо тепера він підгуляв, на упокої почиває, На похмілля знемагає, До вас не встане, голови не зведе. Казав: як буду назад гуляти, То не буду вашої милості й повік забувати”. Тоді турки-яничари од галери одвертали, До города Цареграда убігали, Із дванадцяти штук гармат гримали, Ясу воздавали. Тоді козаки собі добре дбали: Сім штук гармат собі риштували, Ясу воздавали, На Лиман-ріку іспадали, К Дніпру-Славуті низенько уклоняли: “Хвалим тя, господи, і благодарим! Були п'ятдесят чотири роки у неволі, А тепер чи не дасть нам бог хоть час по волі!” А у Тендрові-острові Семен Скалозуб З військом на заставі стояв Та на тую галеру поглядав, До козаків словами промовляв: “Козаки, панове-молодці! Що сяя галера: чи блудить, Чи світом нудить! Чи много люду козацького має, Чи за великою здобиччю ганяє? То ви добре дбайте: По дві штук гармат набивайте, Тую галеру з грізної гармати привітайте, Гостинця їй дайте”. Тоді козаки теє зачували, До його промовляли: “Семене Скалозубе, гетьмане запорозький, Батьку козацький! Десь ти сам боїшся І нас, козаків, страмишся: Єсть сяя галера не блудить, Ні світом нудить, Ні много козацького люду має, Ні за великою здобиччю ганяє; Се, може, є давній, бідний невольник із неволі утікає…” То Семен Скалозуб теє зачуває, До козаків промовляє: “А ви таки віри не доймайте, Хоч по дві.гармати набивайте, Тую галеру із грізної гармати привітайте, Гостинця їй дайте. Як турки-яничари, то у пень рубайте, А як бідний невольник, то помочі дайте!” Тоді козаки, як діти, негаразд починали: По дві штуки гармат набивали, Тую галеру із грізної гармати привітали, Три дошки у судні вибивали, Води Дніпрової пускали… Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозький, Чогось догадав, Сам на чердак виступав, Червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені виймав; Розпустив, до води похилив, Сам низенько уклонив: “Козаки, панове-молодці! Ця галера не блудить, Ні світом нудить, НІ много люду козацького має, Ні за великою здобиччю ганяє: Се єсть давній бідний невольник, Кішка Самійло із неволі утікає. Були п'ятдесят чотири годи у неволі, Тепер чи не дасть нам бог хоч час по волі!” Тоді козаки у каюки скакали, Тую галеру за мальовані облавки брали. Та на пристань стягали, Од дуба до дуба На Семена Скалозуба Паювали, Тую галеру та на пристань стягали. Тоді златосинії киндяки - на козаки, Златоглаві - на отамани, Турецькую білу габу - на козаки на біляки; А галеру на пожар спускали. А срібло-злото на три часті пайовали: Першу часть брали, на церкви накладали На святого Межигірського Спаса, На Трахтемирівський монастир, На святую Січовую Покрову давали, Которі давнім козацьким скарбом будували, Щоб за їх, встаючи й лягаючи, Милосердного бога благали; А другую часть поміж собою пайовали; А третю часть брали, Очертами сідали, Пили та гуляли, Із семип'ядних пищалей гримали, Кішку Самійла поздоровляли: “Здоров, - кажуть, - здоров, Кішко Самійле, Гетьмане запорозький! Не загинув єси у неволі, Не загинеш із нами, козаками, по волі!”