— Присягаюся всім сущим, — вимовила вона. — Вічними зірками, скороминущими веснами, хмарами, небом, матріархатом, що я...
— Та ви просто перехрестіться і скажіть, що помрете, якщо збрехали, цього буде досить.
Вона описала очима концентричні кола і виконала необхідний ритуал.
— О’кей, я, як і будь-який хлопець у нашій окрузі, м’якшаю, коли мова заходить про загибель цілої раси.
Дон відвернув шматочок дроту, яким були прикріплені дверцята клітки, і відчинив її. Хамелеон викотив на нього одне око, а друге спрямував на дверцята. 17-а дивилася, не наважуючись порушити тишу, а ракета тим часом підпливла ближче.
— Йди, йди, — сказав Дон, витрушуючи ящірку на траву.
Цього разу хамелеон зметикував, що від нього хочуть, поповз в кущі й зник там.
— Тепер ваше майбутнє забезпечене, сказав Дон. — Або минуле, з вашої точки зору.
17-а і ракета беззвучно зникли, а Дон знову залишився один.
— Могли б принаймні подякувати, перш ніж зникати. Люди, виявляється, куди вихованіші за ящірок.
Він підібрав порожню клітку і попрямував додому.
Він не чув, як зашелестіли кущі, і не бачив кота з хвостом хамелеона в зубах.
«СУЗІР'Я», червень, 2006 р.