Вміти покритикувати прилюдно свого особистого ворога!
Праворуч горить калина. Ліворуч вгорі курликають журавлі. Дзвінке повітря пахне молодим димом. Беру яблук у торбу і йду по світу шукати слідів твоїх слідів.
Трагедія багатьох людей в тому, що вони пізнають ціну життя щойно на смертній постелі.
І треба було батькам зчинити стільки галасу навколо «дудочок» синів, аби незабаром… звужувати власні штани!
Вони мали «своє» місце у міському парку, на стадіоні, в театрі, у їдальні, на пляжі… Тільки в житті не зуміли знайти його і тому мусили розійтися…
До того полюбляємо всяку свіжину, що навіть перший грім напровесні вводить нас у подив.
Не заспокоюйтесь тим, що ваша совість мовчить. Цей апарат може бути й уповільненої дії.
Кажуть, що вродливі жінки здебільшого нещасливі. А воно, може, й справедливо. Врода й щастя? Чи не забагато два гриби в борщ?
Деякі старовинні прислів'я в наш демократичний час мають зворотне значення. Наприклад, латинське «Квод ліцет йові, нон ліцет бові» (Що дозволено Юпітерові, те не дозволено бикові) у сучасному перекладі звучить: що дозволяється рядовому, те зась — начальникові.
Між тим, хто нікого не боїться, і тим, що всіх боїться, — невелика різниця. Обидва — не в нормі.
Зірваної квітки вода не лікує, а продовжує її муки.
Недобрий знак, коли людині у всьому притакують.
Коли б сонце знало, з ким тільки ми його зраджуємо взимку, воно б влітку не хотіло глянути на нас.
Мало який мотоцикл гине природною смертю. Про водія тактовно замовчимо.
Ти соромишся матірної мови? Це ще нічого. Я знала виродка, який цурався жінки, що привела його на світ.
Ось і наглядна різниця між математикою і літературою: від перестановки співмножників сума не міняється, а від перестановки слів думка може змінитися докорінно.
На жаль, від того, що наші романи стали безстатевими, не піднявся загальний рівень моралі.
Чому ж ти боїшся невдачі, коли ти не спробував ще успіху?
Нудьгує хіба той, кому нема про що поговорити з собою.
Що тут говорити про красу й багатство народної мови, коли лише слово «ромашка» має сімнадцять синонімів, а між ними й таку поетичну назву як «наречена». На жаль, не диплом дає ці знання.
Нашим дітям запах чебрецю вже не нагадуватиме дитинства.
«Гей, хто там охочий? — відізвався з могили голос класика. — Віддаю безсмертя за ще одне звичайне людське життя!»
Яка може бути мова про старість, коли мені й досі сниться росяний слід твоїх босих ніг.
Що за мішанина понять! Сміливим вважається той, хто називає речі своїми іменами!
Не зв'язуйте всіх своїх надій з літом. Воно теж може не дотримати обіцяного.
Ах, «не доходять руки до багатьох справ»? Що ж, тоді доведеться вас замінити більш «довгоруким» керівником.
Підлабузник вищого класу не хвалитиме тебе, ні, він гудитиме твого ворога.
Сон теж буває з обов'язку і — для приємності.
Спитали старого бурлаку, чому він не одружився.
Той відповів:
— Я бачив її лише раз у житті в чужому місті у вікні чужого дому, і цієї ілюзії вистачило мені на ціле життя.
Спостерігши нерозуміння на обличчях присутніх, з деякою сором'язливістю додав:
— Я забув ще сказати, що незнайомка… усміхнулася мені.
І спитала я своїх років пораз перший:
— Літа мої, кого ви любили, юні, як було вам п'ятнадцять?
Вони назвали твоє ім'я.
І спитала я своїх років пораз другий:
— Літа мої, у тридцять ви були вже зрілі й розбиралися в людях. Кого ж ви любили тоді?