Не міг квіти залишити під дверима, бо його дівчина займала кімнату разом з подругою і з цього пізніше могло виникнути непорозуміння. Забрати ж букетик, призначений для неї, назад з собою вважав мало не святотатством. І, крім того, носитися дебелому парубкові з букетом фіалок у руках в наш час якось… не зовсім серйозно.
А все ж таки, як бути з букетом фіалок?
В душевній розгубленості закоханий прив'язав фіалки до клямки дверей своєї тітки.
Чомусь здавалось йому, що його «маленька», яка нерідко відгадувала його думки, і в цьому відчує його намір.
Бо й справді, що було робити мужчині з букетиком фіалок?
Сталося так, що заглянути до своєї дівчини зміг лише через тиждень. Річ ясна, фіалок у флакончику не застав бо й зрозуміло: він купив їх уже не дуже свіжими), але сердечність і та голубина ласка, з якими кохана зустріла його, утвердили в ньому переконання, що в «маленької» справді дуже тонко розвинута інтуїція.
Коли після відвідин коханої він з чемності заглянув до старої тітки, та з порога затріпала на нього руками:
— Не заперечуй, прошу тебе, не заперечуй! Я знаю, що це ти… Тільки ти один з нашої родини пам'ятаєш день мого народження. І ще фіалки до того ж! Ні! Це просто як у казці.
Коли вже виходив, у коридорі заступила йому дорогу з пальцем на губах тітчина онука.
— Тс… Ой, я душилася від сміху, як вам теревенила там стара. Ви подумайте, чого їй може схотітися — фіалок! Ой, смішна старушенція! Я вам признаюся: тільки, дядечку, п'ять, що нікому анічичирк… Ні мамі, ні бабі. Ті фіалки приніс мені «він». Чого ж ви так дивитесь, дядечку? Не вірите? А скажіть, дядечку, так, «між нами хлопцями», ви, як були ще зовсім-зовсім молоді, ви ніколи не прив'язували своїм симпатіям фіалок до клямок?
— Прив'язував, донцю, але повинен тобі сказати… — почав, та не докінчив. Не мав серця сказати дівчині правду. Їй не було ще й п'ятнадцяти. І це були, мабуть, перші фіалки в її житті.
Збігаючи сходами вниз, спробував поглузувати з себе самого: «Старієш, братику, коли чутливість бере в тебе верх над обов'язком правдомовності». Може, воно так, а може, й ні.
А що ж мав робити, коли та була застара, а ця — замолода для чистої правди?
Поганий переклад може зіпсувати добрий твір, але добрий переклад не справить поганого твору.
Надмірна скромність і фарисейство — близнюки, зовні не подібні до себе.
Я знаю чоловіка, що зробив кар'єру на самому димі! Курив фіміам начальству.
Коли одній художниці докоряли, що вона пожертвувала творчістю задля любові, та відповіла:
— Що ж, творити можна й на старості літ, любити, на жаль, тільки в молодості.
Коли вже нічим не можу перемогти в собі антипатії до даної людини, намагаюсь уявити собі, як її маленькою піднімала мати собі на голову й цілувала у рожеві п'ятки.
Довіра, як і нервова клітина, не регенерується.
Така розумна природа, а не додумалася дати людині два життя. Одне людина розтрачувала б не шкодуючи, а друге — берегла б ощаджуючи.
Одружуватися без почуттів у надії, що вони прийдуть пізніше, подібне до того, що вибиратися у магазин без грошей в надії, що знайдемо їх на тротуарі.
У деяких впливових осіб потреба у підлабузниках розрослася до злоякісної пухлини, операція якої загрожує вже життю хворого.
Коли при зустрічі із знайомими вам уже вирвалося «як ви змінилися», то скоренько додайте «на краще».
Товариство кохане, залишимо дипломатію для… експорту. Для внутрішнього ринку досить нам самої щирості.
Обман часто буває правдою, перефарбованою на ясніший чи темніший колір.
Муза ревнива, як жінка, з тією різницею, що жінці, бодай коли-не-коли, можна замилити очі.
Є люди, які мають спеціально витончений слух на… рип дверей у сусіда.
Слід пам'ятати, що колектив — не тільки наша опора, але й ми — його підпора.
Розумна жінка у житті чоловіка — це хліб насущний. Воно-то так, але ж не хлібом єдиним…
Про ерудицію людини свідчать не тільки ті книги, що вона їх прочитала, але й ті, яких вона не прочитала.