Боротись і вірити — завжди було Твоїм девізом у житті і творчості.
писав Ти майже шістдесят років тому, коли на буковинско-галицькому полі була переважно мода на песимістичну поезію.
Твоя сатира на псевдодіячів подекуди не втрачає актуальності і на сьогоднішній день. Хіба сьогодні, в шістдесят шостім році нашого віку, вже перевелись людці, які думають категоріями Твого героя:
Ні, тату, ні, Ти не чекав, що хтось за Тебе виборе кращу долю Твоєму народові, а сам встрявав у боротьбу, як вмів, як міг і як на той час здавалося Тобі правильним.
А основне, батьку, так мені здається, що це основне в кожній людині, що Ти з усіх життєвих перипетій виходив людиною. «Характером», як сказала б Ольга Кобилянська.
У повісті, над якою тепер працюю, є така фраза: «В їх домі висіли по стінах незримі таблички з написами: «В нас не брешуть», так як по деяких установах висять перестороги: «В нас не курять».
Це плагіат, а знаєш, звідкіль я його, як кажуть у нас на Буковині, фарнула? З нашого дому. Брехня в нашій сім'ї зачислялася до тої самої категорії, що й зрада, ба навіть і злодійство.
А ти й не спитав ще, тату, чого це я сьогодні з самого ранку навістила Тебе?
Таж сьогодні сповнилося Тобі вісімдесят п'ять. Тому дозволь — та що Ти, тату? — по-перше, я б не могла забути про день Твого народження, а по-друге, коли б навіть так закрутили мною поточні справи, що моя пам'ять спізнилася б, то ось календар на моїм письмовім столі нагадав би мені про Твій день.
А Ти знаєш, що п'ять років тому друкувались уже запрошення на Твій ювілей, але їх так і не роздали? Пробач, це не докір, це — біль. Кажуть, що батьки тільки раз у житті роблять дітям прикрість, коли вмирають, але й тієї не зробили б, коли б це було в їх силі.
Цілую сліди, куди ступали мамині й Твої ноги.
Твоя дочка.
1966
ПРИМІТКИ
Тексти оповідань та повістей подаються за виданням: Вільде І. Твори: В 5 т. — К., 1968. — Т. 5. Винятки обумовлено у примітках до окремих творів.
Даємо тут джерела першопублікацій та пояснення окремих реалій.
Поема життя. У кн.: Вільде І. На порозі. — К., 1955.
Щастя. Там же.
«Маленька господиня великого дому». В кн.: Вільде І. Ти мене не любив. — Львів, 1958.
Одного весняного вечора. Під заголовком «Одного весняного дня». В кн.: Вільде І. На порозі. — К., 1955.
Не можу. В журн.: Жіноча доля. — 1938. — № 10–12. «Жіноча доля» — український журнал буржуазно-ліберального напряму, що виходив у Коломиї в 20–30 рр. нашого ст. У його редакції в 30-х рр. працювала Ірина Вільде.
Дух часу. В журн.: Жіноча доля. — 1934. — № 12–13.
Врятований. В журн.: Назустріч. — 1934. — № 11. «Назустріч» — український журнал буржуазно-ліберального напряму, що виходив у Львові в 20–30 рр. нашого ст.
24 години. Там же.
Крадіж. У кн.: Вільде І. Троянди і терня. — К., 1961.
Наші батьки розійшлись. У кн.: Вільде І. На порозі. — К., 1955.
Роман жениться. В журн.: Радянська література. — 1940. — Кн. 4.
Історія одного життя. У кн.: Вільде І. Історія одного життя. — Львів, 1946.
«Католицька акція» — українська клерикальна організація на Західній Україні за часів буржуазної Польщі.
Ті, з Ковальської. В кн.: Вільде І. Ті, з Ковальської. — Львів, 1947.
Береза Картузька — концтабір для політичних в'язнів у буржуазній Польщі; Станіслав — нині Івано-Франківськ; польські орльонта — «Орлєнта», — націоналістична молодіжна організація в буржуазній Польщі.
Як мене життя розуму вчило. В кн.: Вільде І. Нова Лукавиця. — Львів, 1953.
Ольга Борисюкова. В журн.: Радянський Львів. — 1947. — № 5.
Ти мене не любив. В кн.: Вільде І. Ти мене не любив. — Львів, 1958.
Пробудження. В кн.: Вільде І. Оповідання. — К., 1954.
…З часів Марії Терези — тобто з 18-го ст., коли «Священою Римською імперією», до складу якої входила Австрія із загарбаними нею буковинськими та галицькими землями, правила імператриця Марія Тереза (1717–1780).