— Справді. Якщо поміркувати, то привиди з’являються усім людям однакові.
Співрозмовник погодився.
— Атож. Однаковий психічний феномен. Вони схожі. Хтось скаже, що бачив привид, інші починають думати, що привиди існують, і декому з них вони привиджуються теж, і так поступово створюється спільний образ. Позиції тих, хто заперечує існування привидів, дедалі слабішають…
Співрозмовник помовчав, чоловік, схиливши голову, видно, розмірковував. І враз вигукнув:
— Ага! Здається, я зрозумів, що ви хочете сказати. Ви ведете до того, що і з НЛО теж саме? Ніколи не спадало таке на думку.
— Насправді, так воно і є.
— Виходить, що і ви, і дископодібний літаючий об’єкт — продукти людської уяви?
Чоловік гостро позирнув на співрозмовника.
— Краще назвати це ідеєю. Чимало хто з людей вірить в існування НЛО. Думки людей, які їх справді бачили, поєднуються з думками людей, яким здається, що їх бачили. З’являються спільні точки зору. Різні уявлення зближуються. А люди, які не вірять в їхнє існування, не часто заявляють про це. Таким чином, НЛО нічого не лишається, як з’явитися. Із зростанням попиту, в кінці кінців, виникає і сам продукт. Це людська особливість або здатність.
— Чи є цьому якийсь прецедент?
— В історії залишилось не дуже багато випадків чудес, появи привидів чи спіритуалістичних феноменів, які не можна пояснити природними причинами. Якщо думки людей не збігаються, феномен чуда не буде створений.
— Отже ви продукт думок багатьох людей. А можна доторкнутися до вас?
— Можемо потиснути руки.
Чоловік потиснув простягнуту руку.
— Дотик відчувається чітко.
— Це так, ви його відчуваєте. Для вас реальність підтверджується п’ятьма органами відчуттів. Навіть якщо дотикаєтеся до витвору своєї уяви. Однак якщо розібратися, реальність — це велика проблема.
— А можна поторкати ваш літаючий об’єкт?
— Так, але заходити всередину не можна, бо принцип його руху не розроблений. Зовнішній вигляд НЛО значною мірою мислиться однаково, але про сам спосіб пересування ніхто не думає. Чомусь далі справа не йде.
— Але все ж таки, ви інопланетянин?
— Я інопланетянин, створений думкою землян. Тому і сам я себе вважаю інопланетянином. Зовні також так виглядаю. Якби я був трансформованою ящіркою, я перестав би бути інопланетянином. Однак пояснення, з якої я планети чи яке там життя, просто не існує. Люди ще не додумались до цього.
— А існують ще такі, як ви?
— Все залежить від попиту. Збільшується число людей, які бачили НЛО, збільшується кількість людей, які хочуть його побачити. Необхідно з’являтися в багатьох місцях. Бога побачити неможливо. Він один і може водночас спілкуватися з багатьма людьми.
— Це ж треба, НЛО — продукт мислення…
— Не так вже це й дивно. У світі все є продуктом людського мислення. Різниця лише в процесі набуття форми. Поки не виникало думки про можливість літати, не було нічого подібного до літака. І так від пірамід до телевізора. І про електричні батареї також спочатку було невідомо. Гарний приклад із Шерлоком Холмсом. Чи є люди, які впевнені, що його не було?
— Однак, чому ж з’являються такі речі, як НЛО?
— Існують різні причини. По-перше, можливо, тривалий час було забагато воєн. А можливо, першопричина — в усвідомленні того, що Земля маленька, а космос великий. Так поступово і сформувалися відповідні думки людства.
— Можливо. Схоже на те. Ви продукт мислення людства. Але ж створилися ви не просто так. Напевно, на вас покладаються якісь сподівання?
— Саме це і є найскладнішим питанням. Людство, керуючись своїми потребами, створює різноманітні речі, як то: роботів, комп’ютери, надзвукові літаки. Всі винаходи виконують чіткі функції. Але не те з нами. Створивши НЛО, людство перестало вбачати його призначення.
— Це не так. Людство сподівається не допустити ядерну війну чи поліпшити стан суспільства…
— І не більше. Але ж як це зробити на ділі, людство не мислить. Я ж не спаситель — яким має стати суспільство, вирішувати вам.
— Людство молилось, сподіваючись на прихід спасителя.
— Так, людство вибирає принагідну мету, і думки щодо неї дедалі зближуються. Я тут, бо повинен зробити свій внесок.
— Ось як? У вас така місія?
— Було багато сумнівів щодо моєї функції. І найпотрібнішою стала справа, пов’язана з майбутнім, — стримання росту населення та підвищення морального рівня. Реалізація цих двох завдань призведе до значного зменшення хибних вчинків, що спричиняють війни.
— Оце так план!
— Його впровадження вже почалось. Я цього не робив, якби люди про це не мислили. Тож я тут.