Хлопець, що сидів попереду, покрутив рукою в себе за спиною, мовляв, можу підказати. Якби я кашлянула, він би написав пальцем у повітрі відповідь. Але останнім часом він надто дорого брав за підказку, тож я відхилила його пропозицію.
— Не знаю, — відповіла я вчителеві. Тепер сплачуй учителеві штраф. Справді, невигідно погано вчити уроки.
— Що ж, кепсько. Це — свідок. У ролі свідка можна добряче заробити, але заумови, що чудово знаєш справу. Бо за лжесвідчення стягується чималий штраф, та ще й судові витрати, тож це збитково. Кожен має пильнуватись, розраховувати, перш ніж прийняти рішення. Це вкрай важливо!
Потім була математика, мій улюблений предмет, тому я заробила на підказках учням поруч і ззаду. От і відшкодувала за штраф на історії.
Після уроків я побігла в учительську:
— Пане вчителю, ось гроші…
Вчитель сховав гроші до кишені. Потім дістав перевірену контрольну й показав мені:
— Цього разу оцінка лише шістдесят. Багато помилок!
— Багато помилок?.. А як же я покажу вдома?! Адже татусь сердитиметься. Пане вчителю, чи не можна якось зарадити?
Я не відступалась від учителя. Навіть прибрехала, який величезний штраф стягнетатко. Хоч тут треба пильнуватися, бо коли назвати завелику суму, вчитель здогадається, що хочеш трохи урвати, тоді взагалі нічого не вийде.
Торгувались довгенько, але за золоту монету вчитель таки переправив оцінку на дев’яносто п’ять. На сто балів не вистачило б грошей. Та й татусь здогадався б, що тут щось не те.
— Щиро вам вдячна, пане вчителю!
Я попрощалася з учителем і побігла додому.
Татусь саме щось розраховував у себе в кабінеті.
— Добридень, татку! Я одержала дев’яносто п’ять! — вигукнула я.
— Он як! Молодець! Маєш винагороду.
Татусь простягнув мені три золоті монети. Якщо відняту ту, що віддала вчителеві, то залишаться дві. Але якби я краще вчила уроки, її б віддавати не довелося. Треба краще вчити! Вирішено: з завтрашнього вчитимуся без штрафів!
Перш ніж лягти спати, я вкинула до скарбнички гроші, зароблені за день.
Скарбничка була така важка, що годі й підняти. Я щосили пхнула її й трохи зрушила з місця. Всередині приємно забряжчало.
Вже в ліжку я ще раз переглянула каталог обчислювальних машин, які можна було замовити. Які ж вони гарні та яскраві! Може, невдовзі і я придбаю таку. Адже помилятися з обрахунками — значить зазнавати збитків!
У кінці каталогу значилися обчислювальні машини для дорослих, для підрахунку хабарів. Великі й напрочуд гарні. Скоріше б вирости й самій мати таку!
Запугикала електрична сова, й світло у спальні примеркло. Я відклала каталог і натягла на себе ковдру.
Може. сьогодні мені насняться обчислювальні машини та золоті монети, що дзвенять, плинуть одна по одній. Непогано б… Цікаво, а що снилося дітям колись? І що снитиметься в майбутньому?
© 1987 Ігор Дубінський (переклад українською мовою)
Знахідка
— А поглянь-но, яка чудова штука! Схоже на інформаційний пристрій!..
Кілька жителів планети Піра, що приземлилися вночі, якимось дивом затесалися на склад і в кутку помітили щось небачене.
— Справді… Ану-но, подивимось… Та він може й накопичувати дані! А ємність яка!
— Слухайте, та він не просто накопичує дані, а й упорядковує! А при потребі ще й миттю видає!..
Піряни не могли надивуватися.
— Оце пристрій! Накопичує інформацію, впорядковує її, осмислює та ще й робить висновки! У нас на Пірі такі чи й побачиш. Хіба що загін косморозвідників, як-от наш, спроможний ще розжитися. А тут мало не під ногами валяється!
— Стривайте! Та стривайте ж! Схоже, цей пристрій не тільки робить висновки, а й керувати здатен. Робить висновок, а тоді на його основі і діє! Страшенно зручно!
— От-от! Він куди кращий за наші!
— Друзі, та на цій планеті у кожного є такий! І не можуть використати до пуття! І сам не гам, і іншому не дам — так виходить! Знаєте що, гайда мерщій додому, доповімо. А тоді відкриємо торгівлю й закупимо цих пристроїв якнайбільше. До речі, прихопимо й оцей, за взірець правитиме, а то не повірять. Ну ж бо, як він тут розбирається?
Сторож, який досі лише тремтів, забившись у куток, раптом зарепетував не своїм голосом:
— Та боляче ж!.. Ой-ой!.. То, виходить, не примари це, не привиди! Не інакше, як ці дивні роботи — інопланетяни! Ой!.. Та що ж ти мені голову відкручуєш?! Пробі, рятуйте, люди добрі!..
© ВСЕСВІТ. - 1988. - № 5.
© ДУБИНСЬКИЙ Ігор, переклад з японської, 1988.