Коли в Тбілісі армія рубала людей лопатами, значить, на те була найвища воля і команда «фас». А Горбачов після кривавого розгону поводився точнісінько так, як вів його покровитель і наставник товариш Андропов після того, як був збитий південнокорейський Боїнг: раз армія збила, нехай армія і відповідає.
Саме так замишляв діяти Горбачов в серпні 1991 року: нехай брудну роботу робить Радянська Армія, а мене в Москві немає. Всі чули? Я у відпустку поїхав.
7
Отже, 3 серпня 1991 року Горбачов раптом вирішив відпочити. Це рішення саме по собі було дуже підозрілим і дивним: коли влітку в країні нічого жерти, що буде взимку? Золотий запас країни Горбачов процвиндрив. Залишилася 241 тонна. Коли б він витрачав його рівномірно, то золота вистачило б ще на кілька місяців. Але він витрачав по наростаючій, з прискоренням. Починав повільно, потім добрав смаку. Йому вже й п’ятисот тонн на рік не вистачало.
Раніше Радянський Союз гроші займав, а тепер більше ніхто йому в борг не давав. Значить, витрачати золото доведеться в ще більш високому темпі. Тому цієї зими країну годувати буде нічим. До весни не дотягнути. Невже йому в такий момент було більше нічим зайнятися, окрім як на сонечку розслаблятися?
Ще більш дивним було не саме рішення їхати на курорт, а гучне, на всю країну і на весь світ, повідомлення про це.
В той день я підняв трубку і сказав своєму британському видавцеві: сто фунтів на бочку — він прийняв рішення кинути танки на Москву.
19 серпня моє пророцтво збулося. Маршал Радянського Союзу Язов кинув танки на захоплення Москви. Товариш Горбачов перебував на відпочинку і нібито сам такого рішення не приймав.
Це стиль Андропова — вирішувати економічні проблеми соціалізму поліцейськими методами. Рішення вивести танки на вулиці Москви було, м’яко кажучи, безглуздим. Танк ефективний, тільки коли пре вперед і нищить ворогів. Коли він стоїть без руху у великому місті, коли солдатам ніхто не поставив задачу, кого треба чавити гусеницями, кого розстрілювати з гармати, а кого з кулеметів, коли не зрозуміло, кого рубати лопатами, то дуже скоро почнеться розкладання — просто тому, що до танку підійдуть люди і спитають: «Ваню, ти кого вбивати приїхав?» Це я вже проходив в Чехословаччині.
19 серпня 1991 роки мені подзвонив видавець: скільки часу вони зможуть танками контролювати Москву?
Відповідаю: три місяці.
Я прорахувався. Я глибоко помилився. Облажався. Дав маху. Я переоцінив свою здатність передбачення в тридцять разів.
Все повалилося за три дні.
Частина третя
Радянська Армія зовні і зсередини
Розповіді та нариси
Теорія сокири
1
Друга світова війна тривала шість років і один день, з Івересня 1939 по 2 вересня 1945 року.
Початок війни зовсім не був схожим на пролог найбільшого лиха в історії людства. Увертюра війни була не надто гучною, зате фінал виявився грандіозним — над світом гримнули акорди жахливої сили. 6 серпня 1945 року американський бомбардувальник Б-29 кинув атомну бомбу на японське місто Хіросіму. Один літак, одна бомба, і місто зникло. Разом з сотнею тисяч жителів. Потужність бомби — від 13 до 18 кілотонн тротилу.
9 серпня — ще один бомбардувальник, ще одна бомба, ще одне місто. Цього разу — Нагасакі. Потужність бомби — 21 кілотонна.
Цікаво відзначити, що це були зовсім різні бомби, як за формою, так і за змістом. У Хіросімі — уранова бомба гарматного типу, в Нагасакі — плутонієва імплозивного типу. Американські конструктори не просто першими в світі зуміли створити ядерний боєприпас — вони зуміли одночасно створити два принципово різних типи ядерних боєприпасів. Щоб домогтися успіху напевно, вчені і конструктори йшли кількома шляхами, два з яких вже в кінці Другої світової війни дозволили отримати бажаний результат. Коли б один із шляхів створення ядерного боєприпасу виявився тупиковим, то до успіху привів би другий, третій або ж четвертий шлях.
Ефект застосування ядерної зброї був приголомшливим. Уже 10 серпня уряд Японії передав американцям пропозицію про припинення війни. Поки американці розмірковували, 15 серпня Японія, не чекаючи відповіді, оголосила про капітуляцію. На тому війна фактично завершилася, хоча формальна церемонія підписання акту про капітуляцію Японії відбулася лише 2 вересня 1945 року на борту американського лінкора «Міссурі».
У підписанні документів про початок Другої світової війни і про її завершення є якась диявольська символіка. Пакт про розподіл Польщі — тобто про початок європейської і, отже, Другої світової війни, — був укладений під сяйвом кремлівських зірок в кабінеті товариша Сталіна. Акт про завершення війни був підписаний на борту надпотужного американського бойового корабля під зірково-смугастим прапором країни, яка обігнала весь інший світ, вирвавшись далеко вперед в економіці, науці, техніці, технології, і створила ядерну зброю, перевернувши наші уявлення про способи ведення бойових дій.
Ох, не дарма товариш Сталін вважав Другу світову війну програною, і зовсім не через якогось примхливого арабського скакуна він відмовився приймати парад Перемоги.
2
Два атомних вибухи змінили світ.
Весь досвід воєн, які людство вело тисячоліттями, раптом виявився марним.
Раніше для перемоги у війні було потрібно розгромити армію супротивника (або, принаймні, сильно її послабити), підірвати економіку, захопити і поставити під контроль ворожу територію і населення. Тепер одна атомна бомба, скинута на столицю ворожої держави, разом вирішувала всі проблеми.
А можна було по столиці і не бити, інакше нікому буде підписувати акт про беззастережну капітуляцію. Краще нанести декілька ядерних ударів, стерти з лиця землі пару-трійку міст, бажано з мільйонним населенням, і ввічливо повідомити противнику: ваша столиця на черзі.
Саме так і вчинили американці у серпні 1945 року.
Правда, вони вибирали не ті міста, в яких найбільше населення, а ті, в яких знаходилися найважливіші військові заводи.
Кожного разу далеко попереду носія атомної бомби йшли літаки-розвідники, які повідомляли про стан погоди над різними цілями.
6 серпня основна ціль — Хіросіма, запасні — Кокура і Нагасакі.
9 серпня основна ціль — Кокура, запасна — Нагасакі. Місто Кокура було закрите важкими хмарами. Його жителям пощастило. Боєприпас був скинутий на запасну ціль. Це і поклало край війні.
А стратеги усього світу опинилися в глухому куті: як вести війни в майбутньому? Поки ядерна зброя була в розпорядженні тільки однієї країни, вона могла диктувати свої умови. Хто б заперечив? Проте через кілька років ядерна бомба з’явилася і у Радянського Союзу. Спасибі радянським вченим і Головному розвідувальному управлінню Генерального штабу — ГРУ ГШ.
З середини 1950-х років кількість ядерних боєприпасів у обох супротивників стрімко збільшувалася, росла їхня потужність, ставав різноманітним асортимент зарядів — від декількох кілотонн до десятків мегатонн. Так само стрімко розвивалися й засоби доставки. Авіаційні бомби, торпеди, артилерійські снаряди, мінометні міни, ядерні фугаси, боєголовки тактичних, оперативних і стратегічних ракет, крилатих і балістичних, — тепер всі вони могли мати ядерні заряди.
І велика війна втратила сенс, бо перетворювалася в колективне самогубство. Мало того, розрахунки показували: коли почнеться ядерна війна, в ній загинуть не тільки обидві воюючі сторони, а й усе людство, бо масове застосування ядерної зброї порушить рівновагу природного середовища на планеті.