Та насамперед — дзвінок командувачу фронтом Маршалу Радянського Союзу І. С. Конєву: один батальйон на плацдармі, терміново перекидаю інші! Так! Зрозумів! Дію!
Успіх підполковника Чурилова — це успіх полковника Орлова і генерал-полковника Лелюшенка. І Маршала Радянського Союзу Конєва.
Маршал Конєв — командувачу 2-ї повітряної армії генерал-полковнику авіації С. А. Красовському: батальйон на західному березі. Скоро буде бригада, потім і корпус. Наказую: забезпечити винищувачами повне панування в повітрі над плацдармом. Головне завдання бомбардувальникам і штурмовикам — не допустити підходу ворожих танків, піхоти і артилерії до місця переправи.
І Конєв жене на плацдарм всіх незадіяних в боях штрафників, спеціально для такого випадку заощаджених, — роти і батальйони, укомплектовані як рядовими, що вчинили проступки та злочини, так і розжалуваний сержантами і офіцерами: утримаєте плацдарм — всім прощення, повернення військових звань і нагород.
Туди ж, до місця переправи, він повним ходом жене полки і бригади 152-мм гаубиць-гармат МЛ-20 і багато-багато снарядів. З східного берега вони будуть молотити будь-якого, хто спробує скинути Чурилова з плацдарму.
Та до того, як віддати всі ці розпорядження, Маршал Радянського Союзу Конєв Іван Степанович насамперед доповів Верховному Головнокомандувачу Маршалу Радянського Союзу Сталіну: один батальйон форсував Одер. Командир бригади переправився разом з батальйоном. Чи забезпечена протиповітряна оборона плацдарму? Так точно, товаришу Сталін! Чи є радіозв’язок? Так точно!
Чи прокладений кабель по дну? В першу чергу, товаришу Сталін!
І під розривами снарядів, під виттям мін і свистом осколків, оглухлий зв’язківець просить до апарату гвардії підполковника Чурилова. Успіх підполковника — це успіх Верховного головнокомандувача. І Верховний головнокомандувач вітає командира 17-ї гвардійської механізованої бригади з достроковим присвоєнням звання гвардії полковника, цікавиться, чи буде утриманий плацдарм? Отримавши запевнення, трубку не кладе: чим можу допомогти, товаришу гвардії полковник?
Справедливості заради треба відзначити: Верховний головнокомандувач слів на вітер не кидав. Коли обіцяв допомогу, то її надавав. Негайно і з розмахом.
І вмів нагороджувати. 6 квітня 1945 гвардії полковнику Чурилову Леоніду Дмитровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а після війни — звання генерал-майора.
8
Кожна стратегічна наступальна операція Червоної Армії, починаючи з Сталінградської, розроблялася і проводилася за тією ж схемою, за якою вода прориває бетонну греблю: спочатку вода проникає в найдрібніші тріщини в бетоні, поглиблюючи їх, потім через щілину в прорив з постійно зростаючою швидкістю ринуть перші сотні і тисячі літрів води, і, нарешті, могутній потік в мільйони тонн змітає все на своєму шляху. Ось вам концентрація сили проти слабкості.
Мораль: коли кожен командир взводу і роти матиме право вимагати від вищих командирів підтримати вогнем свій підрозділ, значить командир корпусу, командувач армією або фронтом не зможе сконцентрувати свої резерви на вузькій ділянці фронту і ніколи не прорве оборону противника.
Або ближчий нам усім приклад: заснували якісь талановиті хлопці маленьку фірму з виробництва комп’ютерів і комп’ютерних програм. Заснували, попрацювали і прогоріли.
А інші хлопці заснували точно таку ж фірму. Та щось зробили правильно. Хоч самі поки про це не здогадуються. І отримали якийсь дохід. І якийсь дядько вирішив ризикнути і додати своїх грошенят. Гроші до грошей липнуть.
І пішло. Точно як в 17-й гвардійській механізованій бригаді 6-го гвардійського механізованого корпусу 4-ї танкової армії в ході Вісло-Одерської операції.
* * *
Ядерна зброя змінила принципи ведення військових дій, як це зробила артилерія в Середні століття, кулемети під час Першої світової війни і танки під час Другої світової війни. Однак ці зміни не торкнулися фундаментальних основ військового мистецтва. Принцип концентрації сил залишився непорушним: розпорошиш свої сили — програєш; збереш свої сили в один кулак — переможеш.
Новий визвольний похід до Західної Європи
Стратегічний наступ в планах радянських воєначальників
1
Радянські воєначальники абсолютно справедливо вважали, що наступ — найкращий спосіб оборони. Відповідно, ніякого планування або підготовки стратегічних оборонних операцій на рівні загальновійськової армії і вище ніколи не велося.
Щоб перемогти супротивника, радянських генералів вчили наступати.
Щоб захистити свою країну від іноземної агресії, радянських генералів так само вчили наступати.
Саме тому Червона Армія зазнала настільки нищівного розгрому влітку 1941 року: в Радянському Союзі все було готове для проведення колосальної стратегічної наступальної операції, а стратегічна оборона не передбачалося взагалі, не було навіть теоретичних розробок на цю тему.
Війна змусила радянських воєначальників вести оборону в масштабі фронтів, груп фронтів і навіть перейти до оборони по всій лінії бойових дій від Білого моря до Чорного. Стратегічною обороною Червона Армія зупинила наступ противника, потім боязко і невміло почала проводити наступальні операції, які спочатку повільно і невпевнено, а потім все швидше набували гігантського розмаху і нищівної сили.
Після розгрому Німеччини досвід початкового періоду війни знову був забутий і відкинутий. Оборона — це рівень батальйону, полку, бригади, дивізії, армійського корпусу, іноді — загальновійськової армії, та не вище. Завдання війни радянське командування планувало вирішувати тільки наступом.
Тому, коли ми говоримо про підготовку Радянською Армією великомасштабних військових операцій на рівні фронту або стратегічного напрямку, ми маємо на увазі тільки стратегічні наступальні операції.
Філософія таких операцій гранично проста: легко порвати карти, дістаючи їх з колоди одну за одною, проте вже десяток карт, складених разом, порвати важко. І зовсім неможливо порвати цілу колоду. Мало того: жодна карта в колоді не постраждає коли ми спробуємо рвати їх всі відразу.
Подібним чином радянські воєначальники готувалися розбивати противника лише величезними масами військ, групуючи їх разом немов колоду карт, де кожна дивізія захищена діями безлічі інших дивізій.
2
Радянські воєначальники у всіх випадках дотримувалися єдиного сценарію стратегічної наступальної операції. Як приклад візьмемо Західний стратегічний напрям.
Командування військ Західного напрямку перебувало в Польщі, в місті Легніца. За мирного часу в підпорядкуванні цього командування було п’ять танкових і шість загальновійськових армій (24 мотострілецькі, дві артилерійські і 26 танкових дивізій), п’ять повітряних армій, дві армії ППО і один флот (Балтійський).
Все пізнається в порівнянні. П’ять танкових армій — це багато чи мало? Кожен може судити по-своєму. Та коли пам’ятати, що в усьому іншому світі після Другої світової війни не було жодної танкової армії, то ми будемо змушені визнати: п’ять танкових армій — це багато.
У разі війни в розпорядження Головнокомандувача військами Західного напрямку передавалися кілька повітрянодесантних дивізій. В його інтересах наносилися ядерні удари силами Ракетних військ стратегічного призначення і Дальньої авіації. Крім того, в підпорядкуванні Головнокомандувача перебували збройні сили Польщі, Чехословаччини і НДР. Сама лише Польща виставляла 5 танкових і 11 мотострілецьких дивізій, не рахуючи авіації, флоту, окремих бригад і полків сухопутних військ. У разі війни сюди перекидалися війська з внутрішніх округів Радянського Союзу — Прибалтійського, Московського, Приволзького.