Міномет — улюблена зброя радянських командирів.
Коли ми зіставимо вогневу міць міномета і його вартість, простоту виробництва і обслуговування, надійність, довговічність, то змушені будемо визнати: це найефективніша зброя. Звичайно, існує, ще більш проста зброя. Я маю на увазі лом і кувалду. Однак, як не старайтеся, у вас не вийде жбурнути кувалду навіть на пару кілометрів. А коли й вийде, то навряд чи ви жбурнете десяток кувалд за одну хвилину.
А радянський 120-мм міномет зразка 1938 року здатний за хвилину кинути 15 мін вагою 15,9 кілограмів кожна на відстань 5700 метрів. Коли в батареї чотири міномета, то за хвилину батарея здатна вивалити на супротивника майже тонну вибухівки та розпечених осколків. Коли ж у батареї шість мінометів, тоді корисне навантаження — майже півтори тонни за хвилину.
Спробуємо уявити: хвилин двадцять працює 240-й мінометний полк 6-го гвардійського механізованого корпусу — дев’ять вогневих батарей. Нехай навіть не з максимальною скорострільністю.
Як то опинитися під таким вогнем? Поет Олександр Трифонович Твардовський ці враження висловив у віршах:
Міномет жбурляє міни під кутом від 45 до 85 градусів. Траєкторія дуже крута. Це дозволяє бити ворога в окопах і траншеях, в яругах і балках, в лісах і на зворотних схилах висот. Бій в місті. Ви по один бік великого будинку, противник — по інший. Чим дістати противника? Нічим. Крім міномета.
Ствол міномета казенником впирається в плиту. Плита приймає на себе всю силу відкату. Тому міномету не потрібні важкі станини і складні противідкотні пристрої.
122-мм гаубиця М-30, прийнята на озброєння в тому ж 1938 році, має приблизно такий же калібр, стріляє снарядами на чверть більш важкими, початкова швидкість і дальність вдвічі більша. Зате в похідному положенні гаубиця важить в п’ять разів більше, ніж міномет приблизно такого ж калібру. А в бойовому положенні — майже в дев’ять разів. Гаубиця незмірно більш дорога і складна у виробництві. Міномет завжди може знаходитися в бойових порядках піхоти. Про інші артилерійські гармати цього не скажеш.
Незаперечною перевагою міномета є простота і дешевизна виробництва. Нарізка стволів — найбільш трудомістка технологічна операція на будь-якому артилерійському заводі, яка вимагає високої точності. Під час нарізки ствол перегрівається і вібрує. На цій операції найвищий рівень браку. Найменше порушення технології, і дорогий ствол котиться в купу металобрухту на переплавку. І ось уже товариш з Особливого відділу примружив пильне око: шкідництвом пахне, пора вживати заходів.
А у міномета гладкий ствол. І робити легко, і зношується значно менше.
Після Другої світової війни у Франції і США міномети були значно вдосконалені. Вони отримали нарізні стволи, завдяки чому точність їхньої стрільби підвищилася. Ще в 1944 році радянський конструктор Борис Іванович Шавирін запропонував виробляти міномети з нарізними стволами, однак отримав категоричну відмову: було набагато простіше і дешевше виготовити десять гладкоствольних мінометів, ніж один нарізний. Міномет з нарізним стволом стріляє вдвічі точніше гладкоствольного, проте складність виробництва і його вартість зростають на порядок. І було вирішено: не наш шлях.
З цією точкою зору я абсолютно згоден. Тільки ж як бути з низькою точністю? А ніяк. Висока точність стрільби в даному випадку не має значення. Точність потрібна танковій гарматі. І протитанковій. Вони б’ють по цілям. По рухомим цілям. А міномет б’є по площах, найчастіше цілей все одно не бачачи. Радянські воєначальники розсудили так: коли два простих і дешевих гладкоствольних міномета за результатами стрільби замінять один складний і дорогий міномет з нарізним стволом, ми вибираємо два простих. Роботу вони виконають ту ж саму, однак крім прямого результату дають і додатковий ефект: більше гуркоту, вогню і диму в розташуванні противника. А це на війні завжди є додатковою перевагою. Чим більше гуркоту ви робите, тим вищий бойовий дух ваших військ і нижчий бойовий дух військ противника.
І ще: два дешевих міномета складніше знищити, ніж один дорогий.
3
Гладкоствольний міномет має і ще одну перевагу. Не тільки він сам простий та дешевий у виробництві, а й боєприпаси для нього прості та дешеві.
Тиск порохових газів метальної заряду в стволі міномета відносно невеликий, тому міномет на відміну від гармати або гаубиці стріляє не сталевими, а чавунними боєприпасами. Їх не доводиться точити на верстатах. На заводі розплавлений чавун розливають у форми, немов суп в солдатські казанки. Корпус міни, зроблений з чавуну, при розриві розлітається на безліч дрібних осколків, які створюють щільну хмару осколків. Снаряди для гармат і гаубиць не тільки більш дорогі, вони й більш міцні, тому під час вибуху у них менш щільна хмара осколків.
Сталевий артилерійський снаряд має ведучий поясок, який виступає над поверхнею корпусу снаряда. Він виготовлений з червоної міді або зі сплаву міді з нікелем. При пострілі ведучий поясок врізається в нарізи каналу ствола і змушує снаряд йти вперед по гвинтоподібним нарізам. Снаряд розкручується навколо поздовжньої осі, і в результаті різко підвищується точність стрільби.
Але виготовлення ведучих поясків — справа дорога і клопітна. Крім того, вони псують ствол. Внаслідок інтенсивної стрільби — обміднення ствола, явище, що різко знижує бойові якості гармат. А мінометна міна — ніякого нікелю, ніякої міді. І не потрібно цей поясок на корпус снаряда насаджувати. І ніякого обміднення ствола.
У 1942 році, найстрашнішому році для Радянського Союзу, коли виробництво військової продукції впало до катастрофічно низького рівня, міномет був єдиною зброєю, доступною кожному радянському командиру.
За чотири роки війни Радянський Союз зробив 348 тисяч мінометів. Третина мільйона! У той же самий період Німеччина зробила лише 68 тисяч мінометів. За кількістю вироблених мінометних боєприпасів Радянський Союз набагато перевершив увесь інший світ.
Радянські міномети були кращими в світі.
Ходять чутки, що радянські конструктори запозичили конструкцію у французів. Своєї думки з цього приводу не нав’язую. Судіть самі. У 1940 році німці розгромили Францію, захопили багато зброї, військові заводи, технічну документацію. Проте французькі міномети виробляти не стали. У 1941 році німці в Запоріжжі захопили технічну документацію на радянські 120-мм міномети. І негайно розгорнули їхнє виробництво.
В чому справа? Як виявилося, в плиті. Опорна плита французького міномета прямокутна. Тому міномет міг стріляти в одному напрямку. Не змінюючи положення плити, можна було розвернути ствол на два градуси в один бік і на два в інший. Радянський міномет, маючи такий же калібр, спирався зовсім на іншу плиту круглої випуклої форми. Тому ствол можна було розвертати дуже далеко як в один, так і в інший бік. Німці відразу оцінили цю перевагу. Після війни до цього дійшли й всі інші, включно з французами.
4
Радянські командири цінували міномет за його високу надійність, легкість в освоєнні (солдата можна навчити стрільбі з міномета за кілька хвилин) і невибагливість; міномет майже не вимагав обслуговування. Зібраний міномет завжди знаходиться в повній бойовій готовності, в будь-якій ситуації з нього можна негайно відкрити вогонь по ворогу важкими мінами.