Фотоархів 3
Винищувачі проходять над рядами військової техніки під час параду на аеродромі авіаційного заводу Антонова на околиці Києва після закінчення навчань «Дніпро-67» (вересень 1967 року).
Радянський розрахунок протитанкової рушниці Дегтярьова (ПТРД) веде вогонь по німецькому середньому танку PzKpfw III (Південно-Західний фронт, квітень 1942 року). Радянські воєначальники справедливо вважали танк найважливішим зброєю, тому головною задачею оборони була для них боротьба з танками противника. Оборона може вважатися міцною, коли Червона Армія буде успішно відбивати атаки танків противника. Коли зупинити ворожі танки, міркували радянські стратеги, весь наступ противника буде зупинений. Саме тому розвитку протитанкової зброї в Радянському Союзі приділялася велика увага, а діапазон протитанкових засобів був величезним. Правильність такої точки зору визнавали згодом генерали вермахту, серед них і творець німецьких танкових військ генерал-полковник Гейнц Гудеріан.
Солдати викочують міномет на вогневу позицію (вчення Туркестанського військового округу, серпень 1970 року). Міномет був улюбленою зброєю радянських командирів. Вони цінували міномет за його високу надійність, легкість в освоєнні (солдата можна навчити стрільбі з міномета за кілька хвилин) і невибагливість; міномет майже не вимагав обслуговування. Зібраний міномет завжди знаходиться в повній бойовій готовності, в будь-якій ситуації з нього можна негайно відкрити вогонь по ворогу важкими мінами. Коли ми зіставимо вогневу міць міномета і його вартість, простоту виробництва і обслуговування, надійність і довговічність, то змушені будемо визнати: це найефективніша зброя.
Батарея 240-мм мінометів М-240 на вогневій позиції на навчаннях однієї з частин Радянської Армії (1968 г.). Зліва на знімку чотири бійці несуть чергову міну (вага міни — 130 кг). Міномет заряджався з казенної частини (тобто, з боку дна ствола): ствол нахиляли вперед і переводили горизонтально, розрахунок вставляв міну в ствол міномета так, як заряджають сучасні гармати і гаубиці. Після заряджання ствол під дією додаткової ваги повертався у вихідне положення, після чого робився постріл.
Радянські солдати допомагають колгоспникам укладати сіно в стіжки (1970 р).
Солдати прямують до сусіднього колгоспу допомагати колгоспникам збирати врожай (25 серпня 1968 г)
Радянські десантники завантажуються в транспортні літаки. Загальновійськові навчання «Двіна»,Білорусія, березень 1970 року.
Солдати однієї з ракетних частин гасять навчальну пожежу за допомогою піноутворювача (серпень 1970 року).
Солдати однієї з частин Радянської Армії переправляються через гірську річку (червень 1972 року).
Радянсько-китайський прикордонний конфлікт на острові Даманський (березень 1969 року). Китайські солдати, озброєні автоматами Калашникова і карабінами Симонова, намагаються витіснити радянських прикордонників з острова, який був територією СРСР. Так було завжди: Радянський Союз озброював «братські» країни, а потім ця зброя спрямовувалася проти нього.
Заняття зі стройової підготовки (Ленінград, липень 1974 року)
Стяговий взвод з бойовим прапором під час маршу повз Меморіальний музей «Курінь В. І. Леніна» в селищі Розлив Сестрорецького району Ленінградської області (вересень 1967 року). Найімовірніше, прапор виносять перед ритуалом прийняття присяги молодими солдатами.
Кращий взвод риє траншеї на навчаннях «Дніпро-67» (вересень 1967 року). Соціалістичне змагання було прокляттям Радянської Армії. Одні комісії змінювали інші, за ними з ’являлися треті, вони перевіряли і ставили оцінки. Така система неминуче ділила частини і підрозділи на кращі та гірші і в кінцевому підсумку ставила кожного командира перед сумним фактом: не має значення, як підготовлений ввірений тобі підрозділ або частина, важливо, як ти зумієш пустити пил в очі комісії.
Чи відмовимося ми коли-небудь від танків?
1
Одного разу на барахолці в Парижі я купив пошарпану книжку 1937 року, яка розповідала про війни майбутнього. Автор міркував тверезо і послідовно, оперуючи залізною логікою і приводячи неспростовні аргументи. Проаналізувавши розвиток військової техніки за останні десятиліття, автор стверджував, що танки незабаром займуть місце в музеях поряд з муміями фараонів і скелетами динозаврів. Його доводи були простими і логічними: танки з’явилися під час Першої світової війни, коли не було протитанкових гармат; тепер ці гармати досягли такого рівня досконалості, що в майбутній війні зупинять і знищать танки точнісінько так само, як в Першій світовій війні кулемети зупинили кавалерію, перетворивши її в абсолютно непотрібний рід військ.
Не виключаю, що автор дожив до 1940 року і мав можливість побачити німецьких солдатів на вулицях Парижа там, де півстоліття потому я й купив примірник його книги з пожовклими від часу сторінками. Німецькі солдати топтали землю Франції тільки тому, що німецькі генерали, маючи менше танків, зрозуміли, як їх необхідно використовувати.
Теза про те, що час танків збігає, існує з моменту першої появи танків на полях битв. Франція, в 1940 році розгромлена німецькими танками, на початку 1960-х років виробництво танків вирішила припинити. На щастя для французів, ця хибна думка розсипалося в прах, коли в 1967 році під час Шестиденної війни ізраїльські танкісти на стареньких американських «Шерманах» за кілька днів оволоділи Синайським півостровом.
Чому ж то в одній, то в іншій країні виникають ідеї про те, що танки своє віджили? Чим противники танків аргументують свою точку зору? Всі вони вважають, що танки віджили своє, бо дуже уразливі. У світі існує якийсь незрозумілий мені «протитанковий расизм»: раз танки уразливі, значить, їхній час минув.
Громадяни, а що у нас є невразливим? Літак збити — жодних проблем, тільки на кнопочку натиснути. Та чомусь ніхто не говорить, що більше не буде літаків. Ворожого десантника можна розстріляти з кулемета, з гармати, з міномета і гранатомета, можна на його шляху міну-пастку поставити. Його можна переїхати танком або просто заколоти багнетом. Тільки ж хіба можна робити з цього висновок, що десантні війська нікому не потрібні?
2
Після Другої світової війни противники танків знайшла новий аргумент: тільки подивіться, яку дивовижну точність і пробивну здатність мають протитанкові ракети!
Погодимося: штука страшна. Однак танк страшніший. Страшніше, бо у нього ініціатива. А протитанкова ракета — частина пасивної оборонної системи, яка лише реагує на ваші дії. Танковий командир вибирає час, місце і спосіб дій. На його боці фактор раптовості. А протитанковий командир всього лише реагує на дії нападаючих танкових мас.
Припустимо, ви зосередили свої протитанкові засоби на якійсь ділянці. А я своєю танковою дивізією обійду вас стороною. Ви розосередили свої протитанкові засоби рівномірно — по дві установки на кожен кілометр тисячокілометрового фронту. А я вдарю на вузькій ділянці тисячею танків одночасно. Десяток-другий моїх танків згорить, а інші прорвуться і вдарять по ваших незахищених тилах.