А ще показували абсолютно дикий трюк. Думаю, зараз з міркувань політичної коректності його заборонили. А тоді коректності ще не було. Так ось, верхню щелепу величезного крокодила якою-небудь дошкою притискали до нижньої. Потім до цього крокодилу підходила темношкіра дівчинка років семи і притримувала його верхню щелепу рученятами, а дошку прибирали. І у крокодила не було сил пащу свою розкрити.
Коли щелепи крокодила працюють на стиск, у них жахлива сила. А коли вони зведені, то навіть дитина утримає їх в такому стані своїми рученятами, і розтиснути щелепи крокодил не зможе — на це у нього сил не вистачає.
— Ось воно! — Вигукнув я. І кам’яна лавина впала з душі.
2
Давайте візьмемо людину, що ніколи крокодила котрий не бачила, відвеземо її в крокодильні місця — в Африку, в Австралію або ж до Флориди, — а потім попросимо описати крокодила. Однак будемо вимагати описувати тільки про те, що він бачив сам, на власні очі.
Один напише, що крокодил зовсім нерухомий. Чотири години, роззявивши пащу, лежав на сонечку, не ворухнувся, навіть не моргнув жодним оком.
Інший опише крокодила, який стрімко бігає.
Один розповість, що крокодил крадеться до своєї жертви дуже повільно і абсолютно безшумно.
Інший заперечить, що крокодил кидається на жертву раптовим страшним ривком.
Один повідомить, що крокодил за один раз розриває і пожирає зебру або антилопу.
Інший не погодиться: крокодил по три місяці нічого не жере.
Один згадає, що мама-крокодилиха порве всякого, хто спробує образити її потомство.
Інший на це відповість, що коли їсти хочеться, то крокодиляча мама сама перша своїх дитинчат і зжере, і не вдавиться.
Хто ж має рацію?
Всі. Правда про крокодила лежить не на одному боці, а на двох протилежних сторонах одночасно, причому на самих крайніх точках діапазону.
Нам з крокодилом навіть і змагатися не варто. Я, наприклад, не здатний, роззявивши пащу, лежати на спеці чотири години, не рухаючись і не моргаючи. Проте й на шматки рвати зубами своїх ворогів не виходить, хоча іноді й хотілося б.
Я не можу три місяці поспіль анічогісінько не жерти. У мене більше одного дня не виходить. Одначе й цілу зебру за один раз я навряд чи здатний змолотити. Коли б смажена — куди б не йшло. А крокодил її рве на частини і величезні шматки ковтає. З кістками. Навіть не жує.
Так ось: Радянська Армія — той же крокодил, тільки дуже великий. Описуйте Радянську Армію будь-якими словами, давайте їй будь-які характеристики, і ви матимете рацію, коли до кожної характеристиці станете додавати: екстремально, вкрай, гранично, надзвичайно. І вам будуть стоячи аплодувати будь-які аудиторії.
Це справедливо не тільки стосовно армії, а й до всієї країни, до всього нашого народу.
Ось, припустимо, питання: Росія багата країна чи бідна?
Відповідей дві.
Перша: гранично бідна.
Друга: гранично багата.
Яка правильна? Обидві. Одночасно.
Прикладів наводити не буду. Бо коли необхідно, ви і без мене знайдете купу неспростовних доказів як першої точки зору, так і другого твердження.
Питання: російська людина талановита чи ні?
Надзвичайно талановита! Ви тільки подивіться, чого вона досягла в одному тільки XX столітті. Це ж неймовірні чудеса! І в той же час... Я не продовжую, щоб не злити цензуру. Тільки про те нагадую, що при таких-то багатства... Ех!
Не мною про Росію сказано, і за сто років до мене:
Це Некрасов Микола Олексійович, «Кому на Русі жити добре». У тій же поемі так говориться про російський нарід:
А потім:
Вибирайте не те чи інше, а то й обидві характеристики разом. Вони обидві правильні. Одночасно.
3
І армія така ж: беріть будь-який аспект її діяльності, розповідайте добре чи погане, тільки частіше використовуйте слова: гранично, вкрай, надзвичайно. Успіх гарантую.
Припустимо, ми з вами вирішили написати книгу про те, що Червона Армія не здатна воювати взимку. Жодних проблем. Беремо грудень 1939 року й описуємо бойові дії Червоної Армії в Фінляндії. Що головне в описі? Головне — тон знущальний і гучний регіт, як у гієни в Африці. І в кожному реченні: вкрай, надзвичайно, гранично.
Хоча ту ж війну можна описати інакше: було скоєно диво. Жодна армія світу на такому морозі стратегічних наступальних операцій ніколи не вела — ні до того, ні після. І таких укріплених районів не проривав ніхто і ніколи в історії. Ну і знову не скупіться на прикметники: вкрай, надзвичайно, гранично.
Коли цього мало, беріть, як приклад, грудень 1941 року. Знову зима, знову сніг і мороз. І Червона Армія проводить стратегічну наступальну операцію в районі Москви. Два роки тому в грудні 1939 року в Фінляндії Червона Армія спочатку не мала шапок, валянок, кожухів, теплої білизни, лиж, зимового мастила для зброї, білих маскувальних халатів і багато чого іншого, перш за все — вміння. Незабаром все з’явилося. Навіть вміння.
Німці напали влітку 1941 року, в жовтні дійшли до Москви. Незабаром — зима. Червона Армія має і лижі, і маскувальні халати, і зимове мастило, і кожушки. І все інше. І ось знаходяться розумники, які розгром німецької армії під Москвою в 1941 році списують на погодні умови: це не бійці і командири перемогли, це мороз і сніг німецьку армію послабив і підкосив!
І ті ж експерти зубоскалять: в грудні 1939 року Червона Армія так в Фінляндії осоромилася!
Тобто: коли програє Червона Армія, значить, дурнями укомплектована, а мороз тут ні до чого. Коли ж виграє, й в такому разі тут немає її заслуги, це мороз ворогів знищив.
4
Йдемо далі. Літо 1941 року. Район Мінська. Поля, ліси, річки. Німці наносять два удари по напрямках, які сходяться, радянський Західний фронт оточений. За тиждень він розсипається на шматки. Приклад на віки: ось як не потрібно обороняти великий район з великим містом посередині.
Літо 1943 року. Район Курська. Німці наносять два удари по напрямках, які сходяться, радянські війська цілий місяць стійко витримують надпотужні удари німецьких військ. Потім самі переходять в наступ, вибивають німецькі війська за Дніпро і форсують його. Приклад на віки: ось як необхідно боронити великий район з великим містом посередині.
Від повного невміння до сяючої майстерності Червона Армія була здатна переходити дуже швидко. За історичними мірками — миттєво. Як крокодил — від ледачої сплячки під раптового потужного кидка.
Ще приклад. Літо 1941 року. Велика ріка. Одна з найбільших в Європі. На західному березі величезне місто.
Ріка Дніпро. Місто Київ. Його героїчна оборона під командуванням генерал-майора Власова Андрія Андрійовича тривала 71 день. 37-я армія Власова й далі тримала б оборону, та німецька армія прорвала радянський фронт набагато північніше, в районі Смоленська, і форсувала Дніпро набагато південніше, в районі Кременчука. Дві німецькі танкові лавини замкнулися далеко на схід від Києва, в районі Лохвиці. 664 тис радянських бійців і командирів потрапили в полон. І це приклад на віки: ось як не потрібно захищати велике місто на березі річки.