Літо наступного року. Велика ріка. Одна з найбільших в Європі. На західному березі величезне місто.
Річка Волга. Місто — Сталінград. Ось приклад того, як необхідно захищати велике місто на березі річки.
Ні у кого в історії не було таких грандіозних поразок. Однак і таких перемог також не було. Це були перемоги і поразки однієї і тієї ж армії. І навіть одних і тих же людей. Наприклад, влітку 1941 року під час оборони Києва політичним наглядачем в районі бойових дій був Хрущов Микита Сергійович. Рік по тому, влітку 1942 року, під час оборони Сталінграда політичним наглядачем в районі бойових дій був все той же Хрущов Микита Сергійович.
5
У червні 1967 року арабські країни, отримавши потужну військову допомогу від Радянського Союзу, вирішили розгромити Ізраїль. Армія Ізраїлю, не чекаючи, коли араби почнуть першими, завдала серію нищівних превентивних ударів. Поразка арабів була ганебною і повною. З’ясувалося, що арабські солдати бояться танків і напалму. Негайно за наказом міністра оборони в Радянській Армії була проведена серія перевірок з метою встановити, а як із цим справи у нас.
З’ясувалося: приблизно так само, як і у наших арабських друзів. І тоді був відданий наказ весь особовий склад мотострілецьких і танкових дивізій Радянської Армії від рядових до командирів дивізій включно, а також курсантів військових училищ близько познайомити з напалмом і обкатати танками. Наголос робився на слові «близько».
Солдат, курсантів і офіцерів садили в траншеї. Деякі ділянки траншей перекривали. Там, де був вхід в перекриту ділянку траншеї, дно траншеї поглиблювали, за поглибленням вже під самим перекриттям робили горбки на кшталт високого порогу в проймі дверей.
Потім тих, кого навчають, заганяли під перекриття і поливали цю ділянку напалмом. Палаючий напалм потрапляв в траншею, розтікався по ній, стікав в яму перед входом, не завдаючи шкоди тим, хто був під перекриттям. Коли напалму було багато, тоді додатковою перешкодою йому був горбок землі. Полум’я вирувало поруч, а під перекриття не потрапляло. Мораль: не такий страшний напалм, як його малюють. А ділянки перекритих траншей мають бути метрів по десять або й більше. Коли перекриті ділянки короткі, то напалм від однієї бомби накриє обидва виходи з перекритої ділянки, задихнетеся до дідька.
Після цього почали відбивати у особового складу страх перед танками. Обкатка танками проводилася в три прийоми. Спочатку кожен лягав на дно неглибокого бетонованого окопу. Озброєння — протитанкова кумулятивна граната РКГ-3. Важить вона кілограм. Вона має впасти своєю кумулятивною лійкою на броню танка. Для цього в її руків’ї складений парашутик. Висмикнув колечко, жбурнув, а на кінці руків’я парашутик розкривається. Через це граната падає на танк не боком і не руків’ям, а денцем. І вибухає миттєво від доторку.
Сама вона важка, та ще й парашутик гальмуючий. Зважиш в руці — далеко таку штуку не пожбуриш. А кидок виходить навіть ближчим, ніж розраховуєш. Поки не спробуєш сам, важко уявити, як цей парашут гальмує політ гранати. А гальмує сильно. Тому тренування, тренування і ще раз тренування. Танк пре, лягай на дно, пропустив над собою і кидай гранату на двигун.
Танків на такі вправи не напасешся. Тому гранати кидали точно такі ж за вагою, такої ж форми з такими ж парашутиками, тільки замість бойового заряду — потужна хлопавка з вогнем і димом. Навчальна граната, що імітувала бойову РКГ-3, називалася УПГ-8.
На другому етапі — та ж УПГ-8, та тільки траншея земляна, нічим не укріплена. Дуже неглибока. Танк пропускаєш над собою, він може траншею завалити. Однак нічого страшного. Вибирайся з-під завалу і кидай гранату, поки танк далеко не поїхав.
На третьому етапі — чисте поле. Траншеї немає, як немає й гранати. Озброєння — лопата мала піхотна. Необізнані люди її називають саперною лопаткою.
Запам’ятайте і повторіть три рази: не лопатка, а лопата. Не саперна, а мала піхотна.
Так ось: танк на горизонті. У тебе лопата. Старт обом одночасно. Танк попер, а тобі — вирити... ні, не окоп. І не траншею. Не встигнеш. Лунку рий. І скрутись клубочком. Він страшний, танк цей. Тільки ти не бійся. Він може розчавити, тільки коли над твоєю лункою почне на місці крутитися. Та ж він не дурний. Він крутитися не буде, інакше підставить борти і корму під протитанкові снаряди і ракети. Тому він пройде над тобою. Багнюкою закидає. У ніс і в рот земля наб’ється. Головне — в останню мить не злякатися, зі своєї лунки не вискочити. Тут вже точно з чорноземом змішає.
6
У березні 1969 року на Далекому Сході зчепилися ми з китайцями через острів Даманський.
Березень в тих місцях суворий. Марток — натягнеш троє порток.
Перший удар прийняли на себе радянські прикордонники. Вони не з Радянської Армії. Прикордонні війська — це КДБ.
Перші жертви серед прикордонників — не від китайського вогню, а від російського морозу. Померзли хлопці тільки тому, що ніхто їх не навчив, як правильно спати в лісі на тріскучому морозі.
Незабаром в районі конфлікту з’явилися частини Радянської Армії. Їм також довелося несолодко — і від ворожого вогню, і від страшного холоду.
Вище керівництво Радянської Армії раптом ясно усвідомило, що досвід війни був безповоротно втрачений. Війська на морозі спати не навчені. Спальних мішків у нас ніколи не було. Це не наш шлях. Вогонь на передовій розводити заборонено. Навичок виживання в таких умовах війська не мають. Точнісінько як у Фінляндії в грудні 1939 року.
На щастя, конфлікт швидко (для тих, хто там не воював) завершився. І були вжиті заходи.
Комісія Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ розібрала помилки і прорахунки того маловідомого конфлікту. Був проведений експеримент в трьох випадково обраних дивізіях. Висновки були невтішними.
Начальників штабів усіх радянських мотострілецьких і танкових дивізій викликали на збори. Їм дали основи виживання в умовах низьких температур. Потім кожний з них закріпив ці знання на практиці, провівши в березні на полігоні поблизу підмосковного Солнєчногорська три ночі поспіль в снігу при температурі нижче нуля. Після цього начальники штабів повернулися до своїх дивізій, і у всіх частинах і з’єднаннях Радянської Армії пройшли незвичайні і нелегкі навчання — весь особовий склад провів ніч в польових умовах на пронизливому холоді без будь-якого додаткового одягу, крім звичайного зимового обмундирування.
Добре було тим, хто служив в той час на півдні, подумаєте ви. Ні, і тим добре не було. Наступної зими ці частини по черзі вивозили в дуже навіть не південні райони, пояснювали, показували і тренували.
Вся Радянська Армія навчалася і переучувати в гранично короткі терміни.
Кордон між повною нездатністю виконати певне завдання і вмінням виконувати таке завдання на найвищому професійному рівні майже неможливо розрізнити.
Перехід з одного стану до іншого відбувався майже миттєво.
Так було в Радянській Армії.
Бристоль
Липень-грудень 1978 року
Виправлене, перероблене
і доповнене в 2013-2015 роках
Джерела фотографій
МІА «Россия сегодня» / РІА «Новости».
З фонду РДАКФД р Красногорськ.
Getty Images.
Josef Koudelka / Magnum Photos / East News.
ФотоСоюз / Редькіна Марія / Редькін Марк.
ФотоСоюз / Маркін Павло.