Антонія С’єрра, дружина Варгаса, була на двадцять шість років молодшою від нього. В◦сорок років це вже була виснажена жінка, в роті якої майже не залишилося здорових зубів; її загартоване тіло мулатки зробилося безформним через працю, пологи й аборти, а проте вона ще зберігала залишки давньої гордості й звичку ходити з високо підведеною головою, вихиляючи стегнами: це був присмак колишньої вроди, неймовірна гідність, що уривала найменшу спробу її жаліти. Антонії насилу вистачало годин, щоб переробити все за день, бо жінка не лише доглядала дітей та курей і поралася на городі, а й варила обід поліцаям, прала чужу білизну й прибирала в школі, щоб заробити кілька песо. Часом її тіло було всіяне синцями, і хоча ніхто ні про що не питав, уся Агуа Санта знала, що це чоловік відперіщив її палицею. Лише Ріад Халабі та вчителька Інес наважувалися — так, щоб не образити, — робити їй скромні подарунки: якийсь одяг, харчі, зошити та вітаміни для дітей.
Чимало принижень довелося стерпіти Антонії С’єррі від чоловіка, який навіть оселив у їхньому домі коханку.
До Агуа Санти Конча Діас приїхала в кузові однієї з вантажівок нафтової компанії в такому жалюгідному стані, що скидалася на примару. Водій зглянувся, побачивши на дорозі босу дівчину з вузликом за плечима та черевом вагітної жінки. Проїхавши через півселища, вантажівка зупинилася біля крамнички, тож Ріад Халабі перший взнав новину. Він угледів дівчину на порозі свого закладу і з того, як та скинула перед прилавком клунок, одразу зрозумів, що приїжджа неодмінно тут залишиться. Вона була зовсім юна, смаглява та малоросла; її кучеряве, вигоріле на сонці волосся було таке скуйовджене, наче його давним-давно не торкався гребінець. Як зазвичай, коли до нього заходили відвідувачі, Ріад Халабі підсунув Кончі стільця, подав склянку ананасового напою й налаштувався вислухати перелік її пригод чи нещасть, але дівчина говорила мало, натомість висякала пальцями ніс, втупивши погляд у підлогу й нарікаючи на щось крізь зуби, а з її очей по щоках повільно котилися сльози. Нарешті араб уторопав, що вона хоче бачити Томаса Варгаса, й послав когось по нього до шинку. Зачекав на старого в дверях, а щойно уздрів перед собою, вхопив за руку й, не давши оговтатися, поставив перед прибулою.