Охоронці торговельних центрів, чому ви випускаєте фамів, які ходять собі де завгодно, співаючи й танцюючи, фамів, які наспівують тропак півторак півторак,
танцюють півторака дрібушечку тропака,
як ви можете?
Якби ще хронопи (ці зелені, їжакуваті, вогкі створіння)
ходили собі вулицями, їх можна було б обминути,
привітавшись: «Добрий мобрий хронопи хронопи».
Але фами?
Радість хронопа
Хроноп і фам стрічаються на розпродажу в крамниці «La Mondiale».
— Добрий мобрий хронопе хронопе.
— Добридень, фаме. Тропак півторак дрібушечка.
— Хроноп хроноп?
— Хроноп хроноп.
— Нитки?
— Дві, але одна синя.
Фам шанує хронопа. Він ніколи не заговорить, доки не знатиме, що його слова саме такі, якими їм належить бути, остерігаючись, аби невсипущі надійки, ці верткі мікроби, не прослизнули в повітря і через одне хибне слово не посіли серце добродушного хронопа.
— Надворі дощ, — каже хроноп. — З усього неба.
— Не хвилюйся, — каже фам. — Ми поїдемо в моєму автомобілі. Аби не замочилися нитки.
Він обзирає повітря, але не бачить жодної надійки і задоволено зітхає. До того ж йому подобається бачити зворушливу радість хронопа, який тулить до грудей нитки — одна з них синя — і нетерпляче чекає, коли ж фам запросить його сісти у свій автомобіль.
Смуток хронопа
При виході з Луна-парку хроноп помічає, що його годинник відстає, його годинник відстає, його годинник.
Хроноп журиться, побачивши натовп фамів, який піднімається Корр’єнтес об одинадцятій двадцять,
а він, зелене й вогке створіння, рушає об одинадцятій п’ятнадцять.
Хроноп розмірковує: «Вже пізно, але для мене не так пізно, як для фамів,
для фамів на п’ять хвилин пізніше,
вони прийдуть додому пізніше,
ляжуть спати пізніше.
А в мене годинник, де менше життя, менше дому, менше спання,
я нещасний і вогкий хроноп».
І попиваючи каву в «Річмонді де Флоріда»,
хроноп зрошує хлібну грінку своїми щирими слізьми.
ІІ. Оповідки про хронопів і фамів
Мандри
Коли фами пускаються в мандри, то їхні ночівлі у місті зазвичай такі: один фам йде до готелю й обережно розвідує, які там ціни, яка постіль, якого кольору килими. Другий прямує в поліцейський відділок і складає документ із переліком рухомого і нерухомого майна всіх трьох, а також описом вмісту їхніх валізок. Третій фам йде в лікарню і переписує списки чергових лікарів і їхні спеціальності.
Покінчивши із цими клопотами, мандрівники збираються на найбільшій площі міста, обмінюються враженнями та йдуть у кав’ярню, щоб випити аперитив. Та перед тим беруться за руки і водять танок. Цей танець називається «Радість фамів».
Коли хронопи вирушають у подорож, то виявляють, що готелі переповнені, поїзди вже поїхали, дощ періщить як з відра, а таксі не хочуть їх везти чи правлять страшні ціни. Хронопи не вішають носа, бо твердо вірять, що таке трапляється з усіма, і, вкладаючись спати, кажуть один одному: «Гарне місто, прекрасне місто». І всю ніч їм сниться, що в цьому місті велике свято, на яке їх запросили. Рано-вранці вони встають раді-радісінькі; ось як подорожують хронопи.
Надійок, домосідок, забирають із собою в мандрівку речі та люди — вони як пам’ятники, на які треба піти подивися, бо самі вони не спроможуться прийти.
Зберігання спогадів
Фами задля збереження своїх спогадів беруться їх бальзамувати в такий спосіб: зафіксувавши спогад у всіх подробицях, вони закутують його з ніг до голови в чорне простирадло і ставлять сторчма при стіні у вітальні, почепивши наклейку, на якій написано: «Екскурсія в Кільмес» або «Френк Сінатра».
Натомість хронопи, ці нехлюйські та флегматичні створіння, пускають їх вільно шастати по хаті з веселим вереском, і коли один з них пробігає мимо, ніжно гладять його по голівці та кажуть: «Не забийся», а ще: «Вважай на сходах». Саме тому в домівках фамів лад і спокій, тоді як у хронопів страшний гармидер і раз у раз ляскають двері. Сусіди постійно нарікають на хронопів, а фами розуміюче кивають головами і йдуть глянути, чи всі наліпки на своїх місцях.
Годинники
В одного фама був настінний годинник, і він щотижня З ПРЕВЕЛИКОЮ ОБЕРЕЖНІСТЮ його заводив. Нагодився хроноп і, побачивши це, розреготався, пішов додому і придумав годинник-артишок, або карчох, про який так чи сяк можна і треба розповісти.